It reminds me of the song I sing

When there's nothing left to say


Музичний 2012-й. Випуск 4. Квітень (версія Арчі та Бютреза)


butrez: За окошком месяц май, и в этом смысле работает поговорка, что лучше поздно, чем никогда — это действительно долгожданный апрельский выпуск и, честно говоря, уже в конце недели есть смысл ждать майский; как минимум, чтобы еще раз признаться в любви Beach House.

Jack White Blunderbuss

butrez: Выпустив пять лет назад последний, как потом оказалось, альбом The White Stripes, Джек Уайт превратился в главного гитариста Америка — за эти пять лет он выпустил второй альбом The Racounters, создал еще одну супергруппу The Dead Weather (и выпустил с ней два альбом в течении года), записал песню для «Кванта милосердия», появился на вестерн-альбоме, о нем сняли фильм, а еще он помог записать альбом своей жене  и превратил Third Man Records почти в главный новый независимый лейбл; и наконец-то записал сольный альбом.

Большего всего это похоже как раз на первый альбом The Raconteurs — то есть, конечно без «Steady, As She Goes», но тем не менее — это проницательная гитарная музыка, блюз, но не навзрыд, урбанистическое кантри — это очень традиционная пластинка, здесь нету синтезаторов, здесь без сэмплов и записывают, на удивление, в студии; то есть, это как группа The Decemberists, только не скучно; и, сейчас, лучше, чем у Джека Уайта записывать такую музыку ни у кого не получается. 8/10

userinfo.gifarchie: Ім'я Джека Уайта останніми роками все більше звучало у зв'язку із найактуальнішими проектами американської гітарщини. Він зовсім не сидів без діла після The White Stripes: співпраця у складі гуртів The Raconteurs та The Dead Weather принесла йому лаври однієї із найкрутіших персон рок-сцени США. Однак після участі в складі трьох послідовно успішних гуртів логічним продовженням розвитку музиканта стала перша сольна платівка. Не можна сказати, що Джек робив її повністю із новими людьми - у запису взяло участь півтора десятки чоловік - і із його попередніх проектів, і навіть його недавня дружина, процес розлучення з котрою розпочався якраз по ходу роботи над дебютним альбомом Уайта. І цей факт ще більше доповнив образ стійкого митця - яка погода не була б за вікном, Джек лишається вірним собі. Агресивні, потужні гітари, суміш гаражного року, блюзу та кантрі, шалений ритм і яскраво виражена манера артиста. Запис гідний, жаль, потенційно хітових композицій, на кшталт 16 крекерів, на ньому небагато. 7,5/10

Mystery Jets Radlands

butrez: Уже четвертый альбом весомой британской группы; очевидный оммаж британской музыке 70х – то есть, конечно, не Дэвиду Боуи, а скорее Soap Opera группы The Kinks — неспешные, запоминающиеся, беззаботные песни — лучшие примеры здесь звучат, как отождествление британского инди-рока нулевых — великого в своей безмятежности. 7/10

Spiritualized  Sweet Heart Sweet Light

butrez: Один из самых главных людей шугейза в истории, Джейсон Пирс, выпустил в рамках в своей группы Spiritualized — и казалось, что удивить этим никого нельзя; самая известная работа группы датируется еще прошлым веком, а слово Spiritualizedв новостях можно встретить скорее, как новость об очередном овердозе Джейсона — сейчас, вроде бы, с этим покончено.

И тоже, в общем, оммаж — психоделия вне времени, Лу Рид уже после The Velvet Underground, только гораздо умнее (что, на самом деле, и отличает Джейсона Пирса) — то есть, это одновременно и вопрос, и ответ от автора на тему «пацаны, нахуй так жить?»; и кажется, что Пирс уже понял что надо как-то по-другому — здесь есть госпел, есть долгие классические проигрыши и характерные интонации, есть глубокомысленные тексты — и просто замечательная музыка. 7/10

Keane Strangeland

butrez: Некогда замечательная британская группа Keane, выпустила свой четвертый альбом — и пасть ниже, вроде, уже невозможно; не совсем понятно, когда группа совершила поворот не туда — EP двухгодичной давности нельзя назвать выдающимся, но этот альбом уделывает даже его. Постыдный американизированный поп, безнадежные и даже беспомощные мелодии, это самый длинный и самый плохой альбом группы, они настолько упростили свое звучание — что совсем ничего не осталось; большую часть альбома Том Чаплин практически беззвучно поет под аккомпанемент таких же неодушевленных инструментов — увольте. 4/10

userinfo.gifarchieКін зійшов на манівці пару років назад, після гарненької прилизаної поп-рок-музики почавши записувати невиразні дуети з реперами. На жаль, нова робота - лише невеликий крок на шляху до повернення до витоків, як це анонсували самі учасники гурту. Все це звучить уже більш "кінівсько", однак досить нудно. 6/10

The Cribs In The Belly Of The Brazen Bull

butrez: Расставшись с Джонни Маром, казалось бы, и без того не выдающаяся группа The Cribs рискует превратиться в совсем посредственную — получилось наоборот; это совершенно точно лучший альбом группы — гитарная музыка на всю громкость, альбом записанный в одной тоне, без перерывов и заминок — но ни в коем случае не пошлый и унылый, наоборот — очень, простите, тщательный и замечательный. 7/10

The Temper Trap The Temper Trap

butrez: Второй альбом молодой австралийский группы. Стадионный рок во всей своей карикатурности здесь конкурирует с деликатным инди-попом — мощные протяжные номера меняются лаконичными треками вполголоса, это очень контрастный альбом — он хорошо записан, здесь без группы Muse, у него интересный ритм — и в этом смысле он немного напоминает прошлогодний альбом Wild Beasts; правда, всё-таки гораздо упрощеннее. 6/10

userinfo.gifarchie: Дагі Мандагі і його гурт прокинулися знаменитими десь паралельно з виходом фільму 500 днів літа: Світ Дізпозішн, літня й легка, стала гімном свого літа, беззаперечним хітом і повним відкриттям. Чи чекає таке ж визнання хоча б одну пісню із нового альбому? Навряд чи. Це непоганий запис, тут є що послухати, однак він не стане ні проривом, ні гідним продовженням попередника. 6/10

oOoOO Our Loving is Hurting Us

butrez: Новый и, всего лишь, второй EP пионера витч-хауса; тревожный, загадочный и проветренный дрим-поп — это по-прежнему очень жанровая и эстетская музыка, теперь правда и вовсе не зловещая — и это, оглядываясь на великий прошлогодний альбом Balam Acab, кажется лучшая метаморфоза произошедшая с витч-хаусом в целом – зловещий тон сменился мечтательной прострацией, а некоторые песни звучат очень интересно — дебютный трек на EP и вовсе в какой-то момент напоминает евро-поп начала нулевых, только в отличии от всем вам известной группы,  автор совсем не стремится сбежать и делает все гораздо спокойнее. 8/10

Turning TorsoSerendipia

butrez: Дебютный альбом человека из мексиканского города Керетаро; футуристический поп во всей своей красе — воздушный и абсолютно гипнотический бит, невероятно пронзительные мелодии, это лучшая новая электронная музыка на свете — чтобы вкратце, это как King Krule только без слов и с акцентом на дрим-поп. 9/10

Rufus Wainwright - Out Of The Game

userinfo.gifarchie: Руфус Уейнрайт випустив, можливо, найважчу платівку в своєму житті. Він втратив матір, котра багато означала для становленні особистості маленького Руфуса й привила йому любов до прекрасного. Марту Уейнрайт, як і його батька, Лондона, можна почути на бек-вокалах альбому Поза грою. Руфус знову повернувся до співпраці із Ленноном-молодшим, та й загалом зібрав потужний колектив. Щодо мистецької вартості запису, варто знову відзначити експерименти майстра барокко-попу. Якщо попередні альбоми були реверансами у бік опери, то цього разу вийшло щось середнє між клавішними хітами Елтона Джона та ранніми піснями самого Уейнрайта. Ностальгійне повернення до традицій "інтелегентної естради" вдалося, і альбом, безсумнівно, порадує прихильників музиканта. 7/10

Santigold - Master of My Make-Believe

userinfo.gifarchie: Санті повернулася після 4-річного мовчання. Їй було що переоцінити й було про що подумати - за час від випуску свого дебютного альбому вона не тільки змінила літеру в творчому псевдонімі (було Сантоголд), а й встигла попрацювати із низкою відомих людей музики, серед яких можна виділити Канью Уеста або ж Лікке Лі. Новий альбом не настільки агресивний і поривистий, як дебютний, однак Санті лишилася вірною своїй творчій манері. Нью-вейвівська електроніка знову вдало поєднана із африканськими стилями, вокал Санті знову задиристо-визивний. 8/10

Marina and the Diamonds - Electra Heart

userinfo.gifarchie: Марина записала приблизно такий альбом, який мала записати, наприклад, Мадонна. Досить міцна поп-музика із миттєво запечатуваними у пам'ять приспівами, міцний посил і образ Примадонни, та й загалом - чітка й очевидна образ-концепція. 8/10

The Dandy Warhols - This Machine

userinfo.gifarchie: Час іде, і вічні пацани Денді Уорхоллс потихеньку устаканилися у званні справжніх ветеранів американського інді-року. Нині від колишніх експериментів із психоделією лишилося небагато, на виході маємо чіпку гітарну платівку, котра часом звучить досить цікаво і свіжо, однак у підсумку не виходить за межі традиційної для гурту мелодіки. 7/10

Chimes of Freedom The Songs of Bob Dylan

userinfo.gifarchie: Записаний для місії міжнародної правозахисної організації альбом каверів Боба Ділана порадував, більшою мірою, іменами - Марк Нопфлер і Том Морелло, Джонні Кеш і Піт Тауншенд, Патті Сміт і Елвіс Костелло, Ленні Кравіц і Адель, Орен Лаві і Квінз оф зе Стоунхендж, Кнаан і Шінейд ОКоннор, Марун 5 і навіть всюдисуща Майлі Сайрус... Насправді ж дійсно високовартісних каверів виявилося обмаль. Сподобалися хіба що Морелло і Бенд оф Скуллс. 6/10

Electric Guest - Mondo

userinfo.gifarchie: Буває так, що із перших звуків відчувається почерк. Ось і в дебютнику Електричних Гостей цілком і повністю вгадується Дейнджер Маус. Навіть якщо ви не чули, що він працював над Мондо, ви все одно співставите їх звучання із Броукен Беллс і пізнім Гнарлзом Барклі. І, до речі, порівняння зовсім не нівелює дебютантів - досить приємна вуху музика, такий собі не переобтяжений нічим зайвим електро-інді-поп. Звісно, Америки не відкриває, але американських молодих музикантів - цілком. 7,5/10

The Flaming Lips - The Flaming Lips and Heady Fwends

userinfo.gifarchie: А от найкращим (і, можливо, єдиним) релізом, вартим посиленої уваги, став збірничок Флеймінг Ліпс, записаний із купою камерадів починаючи від НІка Кейва й закінчуючи Крісом Мартіном. Звучить усе це в достатній мірі безшабашно й шизофренічно, а і навіть при такій кількості зірок різних величин химерно-карикатурна постать Уейна Койна височіє, неначе Емпайр Стейт Білдінг. Круто. 9/10

Згадати:
--- Січень 2012
--- Лютий 2012
--- Березень 2012
--- Квітень 2011

Багато цікавого уже вийшло у травні. І Нора Джонс, і Регіна Спектор, і всякі там гарбажі. Так що стей тьюнед, ми встигли запостити квітень у травні, значить - і червень встигнемо. Піс, посони!


Стук-стук | Відзначилися: 46

Музыка : Кола Бельды - Хозяин леса  

Спадщина "Мелодії": що варте ковчега?


До 50-річчя головного звукозаписувального лейблу СРСР відомий сайт
OpenSpace запропонував читачам визначити десяток найвидатніших, найбільш
значимих платівок, аби до ювілею "Мелодії" перевидати їх. Ясна річ, повз таку
подію я пройти не міг і склав свої ТОП-10, прочитати які можна під катом.

Читать дальше...


Стук-стук | Відзначилися: 15

Музыка : Justice - Genesis  

Музичний 2012-й. Випуск 3. Березень (версія Арчі та Бютреза)


userinfo.gifbutrez           userinfo.gifarchie

Тут у кулуарах доводилося чути крамолу, що ми до кінця квітня не здамо в тираж березень. Фіглі! По секрету, ми скоро й квітень забацаємо!

Так, хоч і з затримкою, але музичний огляд Арчі та Бютреза все-таки оглядає новинки шоу-бізнесу та його підпілля. Не забуваємо, звісно, й про iwannabeadoored, хоча часу бракує й пишемо далеко не все, що хотіли б. А під катом - найкращі новинки третього місяця 2012 року. Гоу!

Читать дальше...

Не виключено, що ми щось забули. Само собою, ми багато чого похерили. Були альбоми, які вразили вас особливо? Бабкін, Айрон Мейден, Нікі Мінадж, Кейті Мелуа? У каменти. А наступний місяць - це уже реальні, доступні на дотик, альбоми Джека Вайта і Руфуса Вейнрайта, Сантіголд, Марини Діамонідіс, Денді Уорхоллс і самого - так, так, так - Мерліна Менсона.

Stay tuned, дудец!

Згадати:
--- 2011 рік ч.1, ч.2
--- Січень 2012
--- Лютий 2012
--- Березень 2011


Стук-стук | Відзначилися: 86

Музичний 2012-й. Випуск 2. Лютий (версія Арчі та Бютреза)


userinfo.gifbutrez           userinfo.gifarchie

userinfo.gifarchie: Всім привіт! Цього разу нас довелося розштовхувати трішки довше, ніж зазвичай (це не навмисно, чесно-чесно), однак очікування, сподіваємося, було варте того: другий місяць 2012 року подарував кілька вартісних релізів, та й просто слухабле цього разу вистачало.

userinfo.gifbutrez: Получился какой-то удивительно женственный месяц – во всех группах , кроме Sonic Death (у которого, в общем, о любви) и Perfume Genius (который гей), есть девушки и они играют важную роль; почти всегда оправданно.

Читать дальше...

Згадати:
--- Січень 2012
--- 2011 рік ч.1, ч.2

 
 

Стук-стук | Відзначилися: 39

Музыка : Мумий Тролль - Дельфиньі  

Найкращі альбоми української рок-музики: версія ХБ!


Привіт, друзі!

Як я уже говорив, у нас багато нового в царині музики. На нинішньому порядку денному - пункт №N.

сам Олександр Євтушенко склав нам список, ня!До мене звернувся мій колега В.Б., котрий готує масштабний проект "Найкращі альбоми в історії української рок-музики". Щоб підсумковий рейтинг вийшов максимально об'єктивним і всеосяжним, він уже опитав кількох фахівців. Зокрема, гуру вітчизняної рок-критики Олександр Євтушенко назвав йому список 50 найвпливовіших альбомів.

Тепер настала черга почути vox populi. Саме тому ми просимо усіх ХБшників, яким не чужа вітчизняна рок-музика, допомогти в оцінюванні перелічених альбомів і додати своїх кандидатів на потрапляння у список. Таким чином, ми зможемо зробити список максимально близьким до правди.

Отже, що маємо робити. Будь-ласка, виставте в коментарях свої ТОПеги найкращих рок-альбомів України за номерами - від 1 до 10. У підсумку спеціально навчена мавпочка йа порахую виставлені нами всіма бали й сформую список народних улюбленців. Не соромтеся у коментарях називати класні альбоми, яких немає у списку. Обов'язково подискутуємо на цю тему, адже у кожного - свої улюбленці.

Старт тред. Список Олександра Євтушенка, від якого ми будемо відштовхуватися, - під катом.

Читать дальше...


Стук-стук | Відзначилися: 97

Вісті від Арчі та Бютреза: у нашого проекту новосілля!


userinfo.gifarchie: Всім привіт! Дякуємо, що за давньою традицією нас розштовхували й нагадували про місію™ із щомісячного огляду музичних новинок. Так-так, ми каємось, але всі іменини вже відсвятковані, всі справи підшиті, тому не далі, як найближчими днями, ми запостимо наші музичні ніштячки.

А поки у нас цікава новина, котра, сподіваємося, відкриє нові горизонти для музпросвіти Слово французькій стороні.

userinfo.gifbutrez: Идея с переездом и сменой формата, надо сказать, витала уже достаточно давно – и каждый раз, когда она поднималась вновь, мы задавали вопрос – а есть ли смысл? Пока не совсем понятно, но интересно попробовать немного в другой форме – в этом блоге можно будет увидеть как и полноценные посты, так и просто видео, картинки или новости; понятное дело, что обновляться блог будет гораздо чаще, чем в раз месяц – и это, кажется, самый основной плюс. Появления этой платформы, кстати, никак не повлияет на регулярные месячные выпуски – только вот пока не совсем понятно будут ли они по-прежнему оставаться на ХБ.

userinfo.gifarchie: передбачаючи типовий набір FAQ - ні, це не перееїзд, ні, це не зрада ХБ. Просто час від часу у нас із месьє Бютрезом виникає купа окремих ідей, котрі не втулиш в щомісячний музичний огляд, але й поділитися ними дуже хочеться. Нова, суто музична платформа розв'язує нам руки у, з одного боку, бажанні не вантажити френдів, котрі не дуже зациклюються на музиці, сутомузичними постами, а з іншого - дозволяти собі робити не якісь великі, громіздкі записи, а ділитися сіюхвилинними цікавинками без чотиризначної кількості знаків.

Усе перелічене призвело до появи проекту iwannabeadoored, який ми розмістили на blogspot'і. Не зважайте на непричесаний вигляд - ми просто запостили туди красивий лук одного правильного хлопця, надалі радо вислухаємо ваші думки й пропозиції стосовно дизайну й приємних фіч. Сподіваємося, і нам, і вам він буде до вподоби, і ми зможемо ділитися там музичними (хто зна, може, й не тільки) ніштячками.

Stay tuned, dudes!

Уже найближчим часом - обіцяний Лютий музичний, а також одна сюрпризна цікавинка - ми хочемо дізнатися вашу думку в такій специфічній сфері, як українська рок-музика. Далі буде. Обов'язково.


Стук-стук | Відзначилися: 32

Сьогодні день народження месьє Бютреза!!!


Браття та сестри, сьогодні свій день народження відзначає месьє userinfo.gifbutrez, повпред вітчизняної культури у Франції, провідник ХБ у світі музики!

Ігор!

Дозволь привітати тебе із святом!:)

Бажаю тобі успіхів у навчанні та особистому житті, хороших вечірок і зіркового футболу, багато-багато класної музики й усього, чого ти сам собі побажаєш:)

З днем народження, чувак!

Будь і далі таким стильним і сильним!


Стук-стук | Відзначилися: 47

Музыка : The Maccabees - Went Away  

Музичний 2012-й. Випуск 1. Січень (версія Арчі та Бютреза)


Привіт, друзі! Дякуємо усім, хто розштовхував і нагадував нам про нашу рубрику, і знову на просторах Хайблоггера музичний огляд. 2012-й, звісно, розпочнемо із самого початку: січень музичний, яким він є - насиченим, різнобарвним і досить сильним.

 butrez           archie          

Lana Del Ray Born to Die

butrez: Новый американский секс-символ, интернет вирус невиданного масштаба, молодая американская девушка под псевдонимом Лана Дель Рэй, есть мнение, что самая обсуждаемый музыкант нынешнего года — выпустила свой первый большой альбом; и теперь о ней говорят еще больше.

Большинство песен Ланы объединены невероятной фатальностью; будь то трэк про вечную любовь, будь то трэк про любовь на фоне видеоигр, будь то экзистенциальная рефлексия «мы рождены, дабы умереть» —  ее сочинительский талант это, простите, своеобразный новый фолк – романтические, но очень урбанистические песни; конечно, некоторые трэки на этом альбоме звучат, как забракованные и очень неловкие поп-песни, она кидается из старого r’n’b  в почти поп-панк, ей не всегда хватает убедительности; в этом свете, не совсем удачное выступление на «Saturday Night Live» и обвинения в плагиате – это только очередные контраргументы и спекуляции о маркетинг-проекте звучат не так уж абсурдно; «обреченная стать звездой» через какое-то время может оказаться не совсем удавшимся студийным замыслом – но хотелось бы верить, что всё это пока из-за отсутствия уверенности; как бы там ни было, по-моему, за « Video Games » можно простить всё. 7/10

archie: А шкідлива штука - хайп. Ще задовго до появи не те що альбому, навіть першого кліпу, творчість товаришки Л.Дел Рей обговорювалася на всіх форумах і чятєгах, і оцінки музики поступалися місцем фундаментальним аргументам на кшталт "троянський кінь музіндустрії", "дочка мільйонного інтернету", і зовсім убивчого "у неї качині губи, силіконом накачані". Якщо ж винести за дужки обговорення Лани Дел Рей як явища, побачимо, що на виході маємо цілком адекватний, сильний поп-альбом. Та й бути інакше не було при живих гремміносцях, котрих десятком задіяли при випуску дебютника "дівчинки-нізвідки". Що ж найбільше бісить у Лані хейтерів? Підозрюю, не занудливість альбому, виконаного ніби на одному мотиві, не монотонне бубніння у вигляді вокалу, не загравання на ретро-кониках як данина моді на вінтажі. Бісить їх та сама "хірургічна" посмішка, короткі шортики і тато-мільйонер. Музика тут дуже далеко, і індустрія, знову завдавши удару, вкотре перемагає. Підйом Лани - не нове явище, і нагадує мені десятки інших проектів, та Кейті Перрі ту ж. Тому за нотками таких її пісень, як Off to the Races, можемо легко спрогнозувати, що вже другий альбом пані Лани міститиме в собі кілька дуетів із Тімбалендами, Фаррелами, чи з ким там буде модно на той час, а загальне звучання схилиться від приємних вуху повільних, густих балад до усередненої попси а ля Гагонько, Брітні Спірс, Риганна і т.д., і т.п. Так, усі ми народжені, щоб померти. І музика народжується, щоб померти, також. Тому треба відкинути списи вбік і просто послухати альбом із кількома дуже сильними піснями, адже у майбутньому він може не повторитися більше ніколи. 7/10

The Maccabees Given to The Wild

butrez: Группа The Maccabees не собиралась и не должна была всех побеждать и, честно говоря, не победила – но вот как-то так произошло, что выпустила свой лучший альбом; теперь они сочиняют неспешные и немного отрешенные песни — иногда это звучит, как замедленные Glasvegas, иногда как бурлеск версия группы Coldplay; но, чаще всего, это звучит попросту заурядно. 6/10

archie: Останнім часом, на хвилі провалу Колдплей і творчих відпусток їх численних колег по амплуа, небагато було таких простих, непретензійних платівок: навіть Сноу Петрол - і ті вдалися до денсполових електронних причандалок. А от Маккавеї зуміли записати досить м'який альбом для легкого прослуховування, настільки рівний, що навіть зачепитися нема за що. Різкими змінами темпу а ля Квін чи Аркад Файр, задушевним вокалом а ля Вампайр Вікенд і милою мелодійністю вони викликають симпатію. Але слухаючи їх, весь час ловиш себе на думці, що забагато викликають вони порівнянь. Надто забагато, щоб говорити про творчу індивідуальність:-( 6/10

The Big Pink Future This

butrez: Второй альбом одной из лучших молодых британских групп; изящный шугейз превратился в патетичную рок-музыку для стадионов — но не слишком утрированную; шумы остались, просто стало произносится больше слов,  несмотря на это, всё же прежние приемы The Big Pink — подвальный звук, загадочный бит и выдающиеся синтезатор — идентифицировать не составляет труда; звучит, правда, лучше, чем можно было представить — и в отличии от второго альбома Justice желание слушать после второго раза не пропадает. 8/10

archie: Цілком можливо, мені важко зберігати об'єктивність, адже йдеться про альбом, вочевидь, моєї найнайнайулюбленішої групи ever, але все одно я відмовляюся розуміти того шквалу критики, котрий звалився на голови "великорожевих" після другої студійної платівки. Так, це очевидно і зрозуміло, пісень, рівних Velvet, тут немає (такі раз на десятиліття з'являються, sic!). Але загалом платівка дуже сильна й очевидно заслуговує на місце серед найкращих записів останнього часу. Дещо оновивши склад (немає тепер ударниці Акіко, зате нова дівчина за барабанами, плюс додався талановитий мулат-мультиінструменталіст, скрипка котрого у цьому виступі справді кааайф), гурт зробив звучання більш електронним, гітари звів до рівня орнаменту, однак залишився впізнаваним. Навіть провідна пісня альбому, Stay Gold, виглядає цілком логічним продовженням переможних традицій Dominos. Не збулися, на щастя, слова із інтерв'ю Роббі та Майло, у яких наступна платівка обіцялась із впливом хіп-хопових традицій, зате вони точно "лишилися золотими", як Понібой: це все та ж приємна вуху приелектронена музика - не претензійна, не слащава, радше - щира й душевна. Шансон для вух хіпстерят, попса для прихильників концептуальності. 10/10

Cloud Nothings Attack on Memory

butrez: Удивительная схожесть групп Smiths Westerns и Cloud Nothings не может не вызывать аналогии – у обоих первые альбомы были, в общем, об одном — сыграть максимально громко во время школьных перемен; обе свои вторые альбомы выпустили в самом начале года и тут же становились «новыми лучшими группами», и в обоих случаях это было предсказуемо, как только появились дебютные песни этих же пластинок.

Новый альбом Cloud Nouthings — это своеобразный оммаж гранжу, в каком-то смысле попытка сыграть любимую музыку, но всё-таки немного переиначивая ее на свой манер – протяжные баллады срываются в нойз-трэки,  перкуссия гремит, вокалист старается изо всех сил; но получается, скорее, как и раньше — шумный, решительный, но донельзя забавный гитарный поп. 7/10

Chairlift Something

butrez: Выпустив, фактически, первый чиллвейв альбом в истории, группа Chairlift замолчала почти на четыре года; жанр за эти три года стал трэндом, успешно пережил хайп и превратился буквально в  синоним новой электроники;  Каролина Полачек  записывалась с различными важными людьми, начиная Washed Out  и заканчивая группой Guards, но обещала новый альбом — и обещание сдержала.

Вязкий чиллвейв встречается совсем редко, сейчас это похоже на новый синти-поп — так, если бы Class Actress была менее элегантной; эта бойкая, упорная и удивительно вальяжная музыка — пульсирующий бит переливается с витиеватыми электронными мелодиями, это действительно очень похоже на звуки родом из 80х и звучит удивительно гармонично в своей непринужденности; всегда бы так. 8/10

Porcelain Raft Strange Weekend

butrez: Благородный мужской поп; дебютный альбом итальянского человека Мауро Ремидди, живущего в Лондоне – десять выдающихся электро-трэков; лучшие приемы новой электроники — сонорное шугейз-звучание,  деликатный бит, лаконичные мелодии — в идеальном мире электронная музыка звучала бы только так. 9/10

Grimes Visions

butrez: Новая и долгожданная пластинка канадской девушки Клэр Буше; на обложке цитаты из Анны Ахматовой, внутри — пульсирующий электро-поп, немного лихорадочный, но на самом деле очень милый — футуристические и порой тревожные звуки, девичий голосок и минималистические мелодии превращают этот альбом в одно из лучших новых высказываний на тему электро-экспериментов . 8/10

Leonard CohenOld Ideas

butrez: Новый альбом Леонарда Коэна, едва ли ни единственного из столпов американского фолка, который продолжает выпускать альбомы, и, практически всегда – великие; его первая пластинка за восемь это акустическая гитара, фортепиано, струнные – Леонард Коэн не поет, он скорее рассказывает – чаще всего, это экзистенциальные размышления обо всем, но теперь Коэн акцентирует на смерти – это грустный, немного отрешенный, но очень трогательный и красивый альбом. 8/10

First Aid Kit – The Lion’s Roar

butrez: Очередная великая шведская группа выпустила свой второй альбом; две девушки сестры, любящие Fleet Foxesзаписали абсолютно выдающуюся пластинку. Пронзительный голосистый фолк – звучит и правда, как девичья версия Fleet Foxes, только менее замысловато; скажем, если бы Ликке Ли перепевала Кристиана Мэттисона; приемы не новые, приемы простые, но невероятно убедительные и красивые. 9/10

Shearwater - Animal Joy

archie:  Я й раніше був великим прихильником цього гурту, а новий альбом і взагалі неймовірно сподобався. Яка внутрішня енергія, який ледве стримуваний драйв! І вокал, ніби слабкий, але дуже пронизливий і щемливий, і нові аранжування прекрасні, та й загалом - Шируотер обріс м'ясом. Шик, блеск, красота - 10/10

Brett Anderson - Crash About to Happen (EP)

archie:  Під кінець 2011-го з'явилася іще одна ЕР-шка від знаменитого фронтмена знаменитого гурту Suede. І знову не перестаєш дивуватися, наскільки багато означає життєвий досвід: Бретт звучить все так же стильно й м'яко, але скільки міці у цих його сольних роботах, скільки сили! Окрім іменної пісні та її ремікса, чуємо тут ще дві пісні, і знову мушу повторити - Андерсон є одним із найбільш недооцінених вокалістів Британії. 8/10

Nada Surf - The Stars are Indifferent to Astronomy

archie:  Після успішного студійника Lucky скромні ньюйоркські рокери взяли своєрідну паузу, аби випустити альбом каверів. І, треба визнати, навіть на цьому невдячному полі роботи досягли успіхів. Тим цікавіше було зацінити їхній сьомий альбом, плід праці та фантазій винятково учасників гурту. Не зрадивши своїй загальній сонячній манері, Nada Surf вкотре порадували оптимістичним записом. Тут традиційний медовий вокал, гітари і порція життєвого позитиву. Хоч щось стабільне у нашому тяжкому світі. 6/10

Therapy? - A Brief Crack of Light

archie:  Ірландські ветерани випустили 13-й у своїй плідній дискографії альбом, вкотре розковбасивши усе металевим драйвом. Альбом, назва котрого - відсил до Набокова, звучить агресивно й крикливо, а завершується нетиповою для стилістики всього запису піснею Ecclesiastes - повільною, глибокою, із комп'ютерними модифікаціями голосу та іншими причандалками. 6/10

The Fray - Scars and Stories

archie:  Дивіться, хто повернувся! Всього років три тому вся братва наспівувала "евріон овер май хед, овер май хееееееед", а тепер від Мюнхена й до "дощового Цюріха" розносяться душпастирські пісні про важкі моменти в житті, нелегкий вибір та перемогу добра. 6/10

The Ting Tings - Sounds From Nowheresville

archie:  Ясна річ, не могли ми обійти увагою й один із найважливіших "других альбомів" першої чверті року. Яскраві дебютанти кількарічної давнини, The Ting Tings окопалися в студії ще 2009 року. Тяжка робота над наступником фантастичного дебютника (а про комплекс "другого студійника" знають усі, еге ж?) змусила гурт викинути до смітника цілий готовий альбом і взятися за роботу заново. І треба віддати належне й сказати спасибі перфекціонізму Кейті та Жюля - альбом вийшов не таким безнадійно нудно-попсовим, як спершу це здавалося, а цілком навіть цікавим і з певною перчинкою. Від "мертвого двійника" "Звуків із Заразтутника" лишилася лише непогана танц-композиція Hands, котру можна буде зацінити у делюкс едішн, а на виході вийшла різнобарвне звучання тримає у напрузі й інтересі. Від спокійної, як велична ріка, Silence і до красивої завершальної In Your Life, де своєчасно й гарно звучить скрипка. Словом, приємно здивували Тінги. А так і невиданий Kunst, можливо, з часом буде перероблений і переосмислений. У такому випадку і його будемо раді почути. 8/10

Не кидайте слідкувати за музикою, друзі. Уже зараз є невеличкі нові роботи від MGMT і Justice, розійшлися новими роботами Apollo 440, Air, Enter Shikari і Band of Skulls, а найближче майбутнє обіцяє нам нові роботи від Sleigh Bells, Apparatjik та багатьох-багатьох інших.

Stay tuned!


Стук-стук | Відзначилися: 74

Музыка : Abba - Happy New Year  

Archie-2012


Радіо Арчібальд вітає усіх, хто зараз на хвилі Хайблоггер.нет!

Арчібальд-радіо звертається і до тих, хто приєднається до ефіру трішки пізніше, і тих, хто в морі!

Щиро вітаю вас із 2012, зичу повного набору щастя-здоров'я-успіху-завзяття!

як то було у 2009 і 2010 і 2011


Стук-стук | Відзначилися: 15

Музичний 2011-й (версія Арчі та Бютреза). ЕР, кліпи та інші цікавинки року


Як порядні блоггери, ми вирішили, що пісень і альбомів нам мало, адже є ще кліпи, ЕР та інші смачняшеньки. Вони - далі.

butrez: EP's

King Krule — King Krule EP

Лучший британский дебют года — Арчи Маршалл, семнадцатилетний житель Лондона уже поменял второй псевдоним, но выпустил только первый релиз  — это аккуратные и очень минималистичные песни с фолк-приемами и спорадическими трюками дабстепа, спеты пронзительным образом; обязательный релиз.

Beach Fossils — What a Pleasure EP

Новая бруклинская музыка; не в пример альбому, эти беззаботные инди-песни звучат гораздо выразительнее — в меру шумно, немного мечтательно, непринужденно, и от того очень органично.

The Flaming Lips & Neon Indian — The Flaming Lips with Neon Indian

Самая необычная коллаборация года — заслуженная и по-прежнему активно функционирующая  группа The Flaming Lips и один из многих чиллвейв-исполнителей, который, в общем выпустил свой второй альбом уже после этого EP; конечно, The Flaming Lips слышно куда больше, у Neon Indian совсем уж вторичная роль, но зато есть фирменная штука The Flaming Lips — ироничные названия песен — Is David Bowie Dying или Do You Want New Wave Or Do You Want The Truth (Part 2).

Padla Bear Outfit — 7’’

Один из многочисленных релизов, выпущенных Арсением и его уже, вроде бы, бывшей  группой в этом году — шумный, мощный и вообще крутой; среди прочего, есть замечательный кавер на «Муммий Тролль».

Dum Dum Girls — He Gets Me High EP

Короткометражный релиз, записанный в туре и в преддверии второго альбома; отягощенная, сумбурная и размашистая музыка — летний поп годичной давности уступает напористому нойз-року; в наличии — шумный и очень девичий кавер на великую песню There is Light That Never Goes Out не менее великой группы The Smiths.

archie: Найкращі EP's 2011 року

The Duke Spirit – Kusama EP

Усе той же якісний гітарний рок, це була гідна прелюдія до класного грядущого альбому. Бі-сайди сильні, перші номери - потрясаючі, із цьогорічного року - найкраща річ, факт.

Philip Selway - Running Blind EP

Чергова робота ударника Радіоголових знову здобрена ліричними гітарами, тихим голосом Філа та новою порцією розумних, справді проникливих пісень. Справила навіть більше враження, ніж минулорічний повноцінний сольник із бородатою родиною на коврі.

Никита Прокопьев - Никита Прокопьев

Не певний, що ЕР носить саме таку назву (самі розумієте - глибоко, глибинно!), але певний щодо його гідного наповлення. Місцями - пафосні, місцями - драматичні музичні замальовки хлопців із глибоко-континентальної Росії підійшли б до трагічного Лермонтовського Маскараду, але й до хіпстерської гулянки також, чому ж ні.

The Killers - (RED) Christmas [EP]

Робота, до певної міри, підсумкова, адже збирає різдвяні сингли Убивць останні років 6, але, разом із тим, не позбавлена й долі приємного відкриття (це я про робо-космічні танцюльки, звісно). Особливо респектно, що хлопці прибутки від випуску віддають на благодійність.

Patrick Stump - Truant Wave EP

Перша сольна "проба пера" голосу Fall Out Boy не відкриває Америку. Хаотичне змішання панк-поп-року, синтпопу, а місцями й аренбі у підсумку зображує такого собі химерного Голема, сирого й непідігнаного під єдиний знаменник. За майже два роки відпустки у Відпадному хлопчиську можна було б і щось цікаве зробити, чесно кажучи.

butrez: Клипы

The Weeknd — The Knowing

Fleet Foxes — The Shrine / An Argument

King Krule — Out Getting Ribs

The Rapture - Sail Away

M83 — Midnight City

archie: Найкращі кліпи 2011 року

St. Vincent - Cruel

Yuksek - On A Train

The Boxer Rebellion - The Runner

The Killers - The Cowboy's Christmas Ball

Radiohead - Lotus Flower

У коментарі, за доброю традицією, запрошуються ваші знахідки - особливі кліпи, обкладинки, пісні, що завгодно - а раптом хтось щось пропустив і матиме приємне відкриття?!


Стук-стук | Відзначилися: 44

Музичний 2011-й (версія Арчі та Бютреза). Увесь рік в одному записі


Найкращі альбоми та пісні

butrez: Подводить итоги в этот раз особенно интересно, потому что первый музыкальной год десятилетия обычно считается очень важным конкретно в рамках десятилетия; время для появления героев нашего времени, необратимая смена трендов, чиллвейв побеждает витч-хаус, все обожают Bon Iver, группа The Strokes выпустила еще один хороший альбом, а Каньэ Уэст снова круче всех; правда, если представить, что произошедшие музыкальные события в этом году повлияют на звуки будущего, то можно добавить всего лишь несколько сакральных слов — ура-ура-ура.

butrez: Лучшие альбомы 2011

10. Youth Lagoon — The Year of Hibernation

Несмотря на досадную историю с ликом, человек под ником Youth Lagoon всё таки выпустил свою пластинку на лейбле. Трепетные и эфемерные песни с потрясающей мелодикой соответствуют названию — это лаконичный дрим-поп, который поначалу звучит немного робко — автор, будто бы, действительно год проспал — и тут проснулся, оглянулся, пришел в себя и решил спеть об этом — вышло замечательно.

9. Destoyer — Kaputt, PJ Harvey — Let England Shake

Два альбома посвящения – Ден Бейар воспевает американскую вальяжность сквозь время, Полли Джин — поет о разрухе в Британии старинной и о Британии современной ; но получается одинаково красиво. Музыка Дестройера это даже не ностальгия, это соображения о том как могло быть —  аккуратные, но очень седативные аранжировки, умеренный бит, женщины на подпевках - самый что ни на есть интеллигентный поп.

Полли, наоборот, словно переживает события, вспоминая о скелетах в шкафу — она поет о войне, о боли, о чувствах — и нет, не просто о том, что ничто не изменилось — отнюдь, стало еще хуже;  а вот в музыкальном плане, кажется, наоборот — только лучше.  

8. Mujuice — Downshifting

Самый важный русский альбом последних лет; десять электро-поп песен удивительной универсальности — это музыка,  грубо говоря, «о всем, что тебя касается» — манифесты юности, удивительно мелодичные и актуальные, лучшая музыка о вечеринках и для вечеринок одновременно, песни понятные всем и каждому — ну ладно, мне так уж точно.

7. Bon Iver — Bon Iver, Bon Iver

На протяжении года, кажется, меньше всего вопросов возникало насчет Джастина Вернона,  более известного под псевдонимом Bon Iver; отбеленный, но словно зарытый R’n’B, пронзительный и тихий соул под акустическую гитару с невероятной эмоциональностью — он поет о грустных вещах грустно, о радостных — еще грустнее, ему удается компонировать фолк-мотивы с какой-то неведомой интимной ритмичностью; самый дивный, но один из самых красивых альбомов года.

6. Wu Lyf — Go Tell Fire to the Mountain

Самые таинственные (и лучшие) представители новой сцены Манчестера; мощная, отягощенная, самая сонорная запись года — дебютный альбом Wu Lyf получился невероятно эффектным; кульминация здесь на каждом трэке, контраст между блаженным аранжировками и порывистым вокалом не может не завораживать, а живые выступления группы превращает эту и без того экспрессивную музыку в ослепительной красоты зрелище.

5. Washed Out — Within and Without, Balam Acab — Wander/Wonder

Два очень схожих (но не похожих) релиза. У обоих — дебютные альбомы; как Washed Out — пионер, да и что уж там — создатель и самый главный исполнитель чиллвейва, так и Balam Acab занимает примерно ту же позицию в витч-хаусе; оба, с выходом этих пластинок, ясно дают понять, что переросли рамки своей среды — домашний чиллвейв Washed Out  теперь звучит отчетливей и окончательно превратился в музыку необычайной красоты;

Balam Acab шумный витч-хаус годичной давности трансформировал в самую деликатную и хрупкую музыку года — теперь, правда, не совсем ясно что дальше — хотя ориентиры примерно понятны.

4. The Weeknd — House of Ballons, Thursday, Echoes of Silence

Выпустив свой первый микстейп еще в марте, канадский человек Абель Тесфайе пообещал выпустить еще два в течении года — и обещания сдержал; сначала все думали, что это вовсе группа, потом оказалось, что это один человек, которому, правда, помогает некое количество людей, и у которого лучший друг и наставник – это Дрейк; за всё это время, он перетерпел множество изменений; стал, простите, андергарунд-звездой, кажется, уже мирового масштаба — теперь он делает ремиксы на Леди Гагу и Флорэнс Уэлш, появляется на новом альбоме того же Дрейка, у него невероятная. критика — и всё это вполне оправданно.

Все три микстейпа, по девять трэков каждый — это лучшая и самая умная музыка года — с его помощью уже не совсем разберешь грани нового R’n’B — в его репертуаре есть сэмплы группы Beach House и, скажем, на значительную пост-панк группы Siouxsie and the Banshees; есть кавер на Майкла Джексона и ремикс на песню Сержа Гинсбурга; тем не менее, все это вспомогательное — если включить любую из его 27 песен, окажется, что она великая — их красота, чувственность и деликатность принадлежат именно The Weeknd, он демонстрирует свои оголенные сантименты совершенно невероятным образом — девушки в его песнях глотают по двадцать таблеток сразу, другие девушки застряли между ожиданием и предвкушением, сам он не всегда понимает что с эти всем делать; его сочинения, правда, ценны не так лирикой, как музыкой — очень-очень красивой музыкой.

3. Real Estate — Days

Второй альбом группы из Нью-Джерси, зарекомендовавшей себя, как лучшие новые люди играющие гитарные песни; в этом году только утвердились в этом звании — ретро-поп теперь менее шумный и небрежный, гитарный звук совсем-совсем мягкий — аранжировки получаются необычайно воодушевленными, эти красивые, немного меланхоличные и мечтательные мелодии пронизаны красивой ностальгией; в стремлении рассказть о своей юности они, в отличии, от других похожих групп делают это немного в иных тонах — беззаботно, небрежно, но очень честно.

2. Panda Bear — Tomboy

Несколько раз изменяв дату релиза, Ноа Леннокс выпустил свой очередной великий альбом; водяной поп вместе с новым дивным фолком, экспериментальный синти-поп рядом с электронным психо-попом — эти футуристические, почти что космические мелодии искрятся, переливаются и парят; получается очень здорово - насыщеная и лучшая электронная музыка в этом году.

1. Fleet Foxes — HelplessnesBlues

Отношения с группой Fleet Foxes у меня очень-очень личные; их первый альбом аккумулировал мою заочную любовь к американскому фолку разных лет, и с того времени, почти три года, я ожидал их второй альбом — и, как принято говорить, ничуть не разочаровался.

Период времени прошедший с момента первого альбома, группу, кажется, только улучшил — мелодичные фолк-песни во весь голос звучат теперь еще превосходнее – насыщенные, но очень аккуратные аранжировки, многоголосые вокальные партии, искусная акустическая гитара и хитросплетенные тексты — приемы примерно те же, только теперь возведены практически в абсолют. Искренность и изящество этих песен восхищало меня на протяжении всего года; это, для меня, самая ожидаемая, и в то же время, самая любимая пластинка — и каждое новое прослушивание только убеждало меня в том, что это — самый важный альбом года.

Еще пять хороших альбомов

Neon Indian — Era Extrana

Memory Tapes — Player Piano

Atlas Sound — Parallax

Bright Eyes — The People’s Key

The Horrors — Skying

archie: Найкращі альбоми 2011 року

1. The Duke Spirit – Bruiser

Раз уже мене звинувачують у "фрілансі" на користь цієї симпатичної ватаги, мушу виправдовувати очікування:-)

В епоху дабстепів та чергової мутації аренбі душа вимагає чогось олдскульного, але, разом із тим, актуального. 2011 року за різнобарвні ряди рокерів говорили The Duke Spirit. Їхня нова робота, сповнена гітарної агресії та магнетичного вокалу Лієли Мосс, одночасно віддає реверанс усім хорошим рокерським традиціям від Моррісона до Кіллс, з іншого - звучить, щонайменше, свіжо серед чартів, потонулих на поствітчхаусах та квазідабстепах. Поряд із коронними хітовими номерами, такими, як Everybody’s Under Your Spell  або Surrender, знайшлося місце й проникливій Northbound. Не дорікнеш альбому ні в драйві, ні в душевності.

2. Radiohead – The King of Limbs

Апологію Радіоголових розпочнемо із того, що музичне обличчя дійсності визначає саме така музика - із серйозною ударною секцією, шаленим ритмом, заданим від перших звуків пісні й підтриманих до останньої. Якщо ж альбому дорікати відсутністю традиційних для гурту сильних гітар, то варто зануритися в дискографію колективу та сольних робіт його учасників. Короткого погляду буде достатньо, аби зрозуміти, що в Короля кронів дійсно глибоке коріння й він не постав нізвідки, а мав серйозне підгрунтя. У чому альбому можна закидати недопрацювання, так це у хронометражі: небувало короткий час звучання навіть породив був чутки про появу незабаром другої частини дубу-альбому, що, правда, так і не стало реальністю. На жаль. А так - вийшла сильна, рівна платівка. Починаючи від суцвіття Bloom і аж до останніх імпульсів Separator альбом тримає в напрузі. Виглядає, як натянута тетива, котра ось-ось має випустити стрілу. Комусь відсутність гіпотетичної стріли найважливіша, інші оцінять альбом за саму напругу. До речі, найважливіший аргумент на користь альбому: почитайте суперечки фанів, і ви побачите, що і близько не визначені пісні-аутсайдери альбому і його найкращий трек. Квітка Лотуса взяла своє легкістю мелодії, Сепаратор - навпаки, своєю неоднорідністю. І це прекрасно. Черговий альбом - черговий виклик для гурту і всієї музики. Haters gonna hate, і в цьому для Радіоголових теж немає нічого нового.

3. GlasvegasEUPHORIC /// HEARTBREAK

Можна довго сперечатися щодо місця альбому в цьогорічній ієрархії - кілька ресурсів, НМЕ в тому числі, виставили новому запису шотландців дуже високу 9-ку, придирка-Пітчфорк - лише 4,1. Проте сила альбому якраз у його суперечностях. Традиційно надривний голос Джеймса Аллана, помножений на пафосність і помпезність запису, не дасть оминути альбом увагою. Точно належать до творчих перемог Скловегасців The World Is Yours, Euphoria, Take My Hand,Shine Like Stars. Уже цього, в принципі, достатньо, аби внести гурт до когорти кращих цього року.

4. Dum Dum GirlsOnly in Dreams

Змішані воєдино гараж і шугейз, нойз і інді дали барвисту, трішки меланхолійну суміш, апофеозом якої постає прекрасна пісня Coming Down. Нелегкими були останні роки для колективу Дум-Дум-Дівчат, однак вони стоїчно сприйняли випробування й випустили дуже гідну роботу.

5. St. VincentStrange Mercy

Чи не найдорогіцінніший діамант у сузір'ї шанованих 4AD, Енні Кларк запам'ятає рік як переможний. Химерний, з надривом, альбом знайшов свого слухача, що особливо цінно для виконавиці поп-сегменту, котра співає "милий хірург, розріж мене". За лірикою альбом точно не загубився б і в кислотній класиці 60х, за музичним, суто барочним, інтер'єром гітарні та синтезаторні партії також не дадуть понудьгувати.

6. Florence+The Machine Ceremonials

Добра половина ідейного заряду Церемоній - дикий і страшнуватий трек Shake It Out. Символічне скидання діабли зі спини, як символ самооновлення, позбавлення від тягара душевного, переслідувало буквально кожну пісню альбому. Можна сміливо сказати, що густі, органно-урочисті переливи вдало гармоніюють із непосидючою натурою місс Уелч, і в підсумку альбом не втрачає ні в пишноті Церемоній, ні у їхній нестримній енергії. "Пир во время чумы", та й годі.

7. Lykke Li – Wounded Rhymes

Романи Юні шведської інді-принцеси Лікке Лі три роки тому стали певним откровенням у світі скандинавської музики, прим'ятому незатійливою гітарщиною та кольористою електронікою. Заживши чимало епігонів та послідовників, Лікке на новому альбомі вказала усім на новий канон: пісні серйозніші, важкіші - як емоційно, так і музично. Не лишилося крихкості й грайливості Dance, Dance, Dance чи Little Bit, зате додалося життєвого досвіду й певної долі скепсису. Альбом тим цікавіший, що показав еволюцію співачки, котру варто зацінити й у її численних каверах та живих переспівах The Big Pink, Kings Of Leon.

8. Foster The People – Torches

Повинно ж цього року хоч щось бути легким? Ось Люди Фостери дійсно легкі, й навіть легші, ніж, скажімо, MGMT часів їхнього дебюту. Альбом містить кілька 100% хітів а ля Pumped Up Kicks, Houdini, Helena Beat, а легенька інді-музика із превалюванням електронного начала дозволяє альбому займати зручну позицію на схрещенні поп- та альтернативи, електронної синтезаторщини та нео-психоделії.

9. I Break HorsesHearts

Шведський жіночий вокал атакує і із шугейзних глибин. Проект Марії Лінден та Фредріка Балька - це атмосферна, насичена музика із вокалом, котрий хвилями виринає із туману тьмяної музики.

10. Big Talk – Big Talk

Інколи важко зрозуміти незавидну долю деяких альбомів. Сайд-проект ударника Кіллерс Ронні Вануччі - цілком зрілий, сильний, драйвовий гітарний рок із чіткою кантрі-спрямованістю. Він абсолютно непогано виглядає навіть у родині проектів Убивць, але, попри це, не знайшов собі місця у різноманітних хіт-парадах. Починається він із сильного бойовичка Katzenjammer, продовжується досить сильними Getaways, Under Water, Hunting Season. Безсумнівно, Вануччі довів свій клас. Хочеться, щоб і слухач зацінив Велику Розмову, адже вона варта значно більшого.

+

Горностай - Воздух свободы

Balam AcabWander/Wonder

Pompeya Tropical

Philip Selway – Running Blind ЕР

The Black Keys - El Camino

butrez: Лучшие песни 2011

Neon Indian — Polish Girl

The Weeknd — The Morning

The Drums — Money

Tune-Yards — Gangsta

Memory Tapes — Wait in the Dark

King Krule — The Noose of Jah City

Iron & Wine — Walking Far From Home

Toro y Moi — New Beat

Still Corners — Endless Summer

John Maus — Believer

Mujuice — Приключения

James Blake — Wilhelms Scream

The Horrors — Wild Eyed

Panda Bear — Slow Motion

Real Estate — It's Real

Washed Out — Soft

Wu Lyf — We Bros

Vivian Girls — The Other Girls

PJ Harvey — The Glorious Land

Youth Lagoon — 17

archie: Найкращі пісні 2011 року

Щоб довести справу до автоматизму й уникнути нальоту снобізмів, традиційно беру пісні суто за своїми ласт-чартами:

Glasvegas Euphoria, Take My Hand

Radiohead Lotus Flower

The Big PinkStay Gold

The Duke SpiritEverybody's Under Your Spell

Florence + The MachineShake It Out

Dum Dum GirlsComing Down

St. VincentCruel

Брюссель Airplane

I Break HorsesHearts

Friendsi'm his girl

Snow PatrolCalled Out In the Dark

YuksekOn a Train

DeVotchKaAll the Sand in all the Sea

Noah and the WhaleTonight's the Kind of Night

The Boxer Rebellion The Runner

Yuck Get Away

St. VincentSurgeon

Oh LandHuman

Balam AcabOh, Why

Big TalkKatzenjammer

+ChildrenCollideJellylegs, котрих, так уже вийшло, я тілько цього року зацінив.


Стук-стук | Відзначилися: 154

Музичний 2011-й. Випуск 12. Грудень (версія Арчі та Бютреза)


butrez: Последний месяц года — как всегда, происходит в составлении итогов, но новая музыка не прекращает появляться даже в такой сакральный момент; например, появляется время упомянуть несправедливо забытые релизы, ну и всегда есть шанс, что случится какой-то великий релиз — как в этот раз.

Читать дальше...

archie: Маю додати наостанок, що ми із месьє butrez недарма форсували грудневий випуск. До кінця року маємо намір оглянути увесь 2011-й - із найкращим, найгіршим, найяскравішим, найзначимішим. У коментарі закликаємо ваші відкриття й закриття, вражаюче недооцінені й переоцінені роботи. Тільки так складемо докупи істинну картину нашого музичного року!

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Грудень 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.
- Випуск 8. Серпень.
- Випуск 9. Вересень.
- Випуск 10. Жовтень.
- Випуск 11. Листопад.


Стук-стук | Відзначилися: 69

Музичний 2011-й. Випуск 11. Листопад (версія Арчі та Бютреза)


Привіт, друзі! За вікнами (принаймні, в Україні) - сніг, тож ми вирішили підсумувати осінь випуском про останній музичний місяць пори пожовклого листя. Слово - месьє Бютрезу.

Читать дальше...

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Листопад 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.
- Випуск 8. Серпень.
- Випуск 9. Вересень.
- Випуск 10. Жовтень.


Стук-стук | Відзначилися: 85

Музыка : Elleven Project  

Elleven Project: Прем'єра дебютного альбому (музичний дискурс Арчі і Бютреза)


Арчі: Сьогодні важливий день і для української музики, і для нашої блог-спільноти: добре знайома і любима нами група Elleven Project випускає дебютний альбом, котрий ми всі (із його творцями включно) так довго чекали. Спеціально до прем'єри ми із месьє Бютрезом вирішили зробити спецвипуск нашого музогляду, перетворивши його у дещо нове - музичний дискурс. Окрім щомісячних музичних оглядів, які за ці два роки стали для нас традиційними, ми будемо звертати вашу увагу й на окремі події та явища світу музики. Без прив'язки до часу, але із прив'язкою до події, тенденції, явища. Почати вирішили саме з Elleven Project як близького і добре знайомого всім гурту, із котрим хочеться розділити його радість.

Бютрез: Часто в своих рецензиях упоминая слово долгострой, я всегда знал, что в какой-то момент мне все равно придется написать рецензию на долгострой всех долгостроев —  дебютный альбом группы Elleven.

Моя история с группой Elleven началась жарким летом 2009 года; Пекуровский написал в аську, что как только он возвращается с отпуска, он сразу начинает и, одновременно с этим, завершает работу над дебютным альбомом свой группы Elleven, который, предположительно, должен появиться осенью и, который уже решено назвать October.

С того момента прошло почти два с половиной года; Пекуровский, кажется, поменял несчетное количество студий и примерно столько же звукорежиссеров; чередовал названия и обложки; изменил, простите, концепцию и трэклист; мой любимый трэк Jabberwocky, благодаря моей же настойчивости и количеству аргументов в пользу, превратился из демо-аутсайдера в лучшую песню на альбоме. Безусловно, Пекуровский тоже какое-то отношение к этому имеет, но есть смысл думать, что мои просьбы не были слишком жалкими.

Всё это происходило, если так можно сказать, у меня перед глазами.  Мои регулярные вопросы и находили развернутые ответы Пекуровского, но с каждым разом, было ощущение, что эти вопросы становятся все более риторичными. Впоследствии, отчаявшись в бездарности украинских звукорежиссеров,  Глеб взял всё в свои руки и решил заняться сведением альбома самостоятельно; что сказать, всё правильно сделал.

Полтора месяца назад, Глеб написал мне, что я удостоен великой чести послушать сей невообразимый шедевр одним из первых; фактически, first listen. Честно говоря, все происходило совсем не так — вместо патетичных прокламаций он лаконично написал, цитирую «АААААААА, альбом Elleven Project лінкнувся!!!111адинадин».

Арчі: До того моменту, як Гліб зміг сказати головні слова, альбом витримав усі стадії "шоу-бізнесу по-українськи": відсутність цілісної схеми підготовки-запису-продакшну-промоушену нових творінь; складність просування вітчизняної музики; повний відрив того, що телебачення називає "шоу-бізнесом", від реальної української молодої сцени; абсолютні "прерії" у галузі звукозаписувальних лейблів; усі інші складності на тяжкому шляху музики до вух її слухачів. Фактично, Elleven Project вимушені були взяти в руки виробничий процес: після кількох змін баз виробництва та вимушених тривалих перерв у роботі Гліб, Нік та Аля таки довели справу до кінця.

Дуже добре - залежати тільки від себе, проте надзвичайно важко взяти на себе відповідальність за все. У підсумку Гліб та його команда пережили велике випробування профпридатності, а заразом - і велику професійну школу. Глібу довелося взятися ще й за аранжування, запастися необхідною технікою й доводити справу до кінця власними силами - разом із кількома ентузіастами-однодумцями.

В історії світової музики є чимало "вистражданих" альбомів - їх записували неймовірно довго, кожна пісня з них обточувалася і перероблялася багато разів. Здавалося б, вони можуть "перегоріти" - на ділі ж багато з них виявляються хітами (досить згадати дебютник Maroon 5, які років 6-7 йшли до випуску лонгплею). Віриться, і дебютний альбом Elleven Project'у не пройде непоміченим - звісно, в Україні немає загальнодержавної альтернативної сцени, і всі ютяться по закутках, не маючи виходу на всеукраїнський рівень висвітлення. Але все ж наша музика надто довго чекала на появу нового покоління. Нині все потихеньку з'являється, на жаль, не на екранах ТБ чи хвилях радіо, але в Інтернеті ніщо не може спинити ходи наших молодих груп. Люк і Pur:Pur, Крихітка і Сінглтон... Тепер - і Elleven Project. Такі групи дуже потрібні нашій культурі, як певний подих життя, здатний розворушити рутину.

Elleven Project Polyhedron


Бютрез: Если хотите, это своеобразный манифест современной поп-музыки; есть мистические, почти отрешенные моменты, как в витч-хаусе, правда совсем без специального ухудшения звука; наоборот, группа умело соединяет патетику гитарного рока с лаконичными синти-звуками и красивой, очень интеллигентной мелодикой.

Пекуровский отнюдь не заигрывается в рок-звезду, он сочиняет очень мощную электронную музыку – порой мажорную, порой деликатную; есть, без преувеличения, великий проигрыш в Jabberwocky, монументальность достигает своего апофеоза в From The Heavens Above, есть уместный и объясняющий финальный трэк; самые неловкие моменты на альбоме, увы, когда поют на украинском, особенно это касается песни "Відьмак"; но, судя по словам Глеба, группа изначально стремилась записать по-хорошему пафосный, эпичный, величественный альбом; по-моему, получилось. 

Арчі: Надзвичайно цікавий досвід - слідкувати за становленням кожної окремо взятої пісні, адже так можна прослідкувати об'єднання розрізнених фрагментів у єдине ціле - альбом. Так і з Polyhedron'ом - кожна, буквально кожна пісня народжувалася у творчих пошуках: із великою кількістю версій, із різними варіантами приспівів та аранжувань, часом треки переписувалися заново, часом змінювалися їх тексти та ідейний посил.

У підсумку маємо роботу цілісну й продуману. Відкриває альбом пісня-тезка альбому - Polyhedron, інтенсивна, підтяжчена Ніковими гітарними партіями. В "Іграх в Алісу" чуємо вокальний дует - контрасти й напівтони, створені Глібом та Алею, додають пісні шарму, а постмодерна гра із Кероллом задає ритму всьому альбому й дає плід для роздумів слухачам. Далі - Is Everything Ok Out There, одна із потенційно найсильніших речей: своєрідний погляд на Землю зі сторони, те, чого так бракує нам усім, застряглим у буднях та турботах. Сумний October, contra spem spero Still Flying High, From The Heavens Above, трішки готичний "Відьмак", Сервантесівський Let Me Kill A Dragon For You, Jabberwocky, Alone, Void Behind... 11 пісень, презентованих гуртом Elleven Project у день 11.11.11, - навіть у цьому є своя символіка й іронічна гра.

Сповнений підтексту й сенсу й сам альбом - наполегливо радимо прослухати його пісня за піснею в тій послідовності, котру запропонували автори. Саме так можна буде відчути усю цілісність і послідовність роботи 11, посміхатися й сумувати, іронічно посміхатися й саркастично висміювати, перейматися великим і маленьким, приземленим і високим. Elleven Project випустили на суд слухачів свій дебютний альбом - сподіваємося, продовження не змусить чекати себе надто довго. Уже зараз можна сміливо сказати, що вітчизняній музиці бракувало таких пісень - із текстом, котрий не соромно назвати лірикою, та підтекстом, у котрому не зяє інтелектуальна порожнеча, зате чітко видніється не прихований, а навмисно прикритий для роздумів сенс.

Наостанок, перед самою прем'єрою, надамо слово Глібу Пекуровському userinfo.gifpekurovsky:

 - Нарешті, ми випускаємо наш дебютний альбом.


У процесі написання він знаходився дуже довго - фактично, найстарішим пісням з нього вже близько 5 років. Звісно, що за цей час звучання пісень, тексти, та що там - сама концепція звучання загалом, змінювалися численну кількість разів. Та і в особистому житті встигло змінитися багато речей. Цікаво, напевно, було спостерігати, як ми вступали в університети, як нас з них виганяли, чи, навпаки, ми отримували дипломи спеціалістів, як ми переїжджали з однієї квартири на іншу, як я особисто навіть встиг одружитися і вступити в аспірантуру... а альбому так і не було.

Але нарешті, попри всі складнощі, він є. Дорога була довгою, часом важкою, але все одно дуже цікавою. Результатом цієї дороги є Polyhedron (укр. - Багатогранник). Альбом містить 11 треків, що пройшли випробування цими п'ятьма роками і якими ми раді поділитися з вами. Сподіваюся, наша робота пасуватиме вашому настрою в цей останній осінній місяць.
  
Звичайно, хотілося би висловити подяки наступним людям:
Дружині - за натхення і розштовхування.
Братові №1 - за надані студійні потужності.
Братові №2 - за непохитну підтримку.
Колюні - за те, що завжди був і є.
Алі - за те, що з'явилась в найпотрібнішу мить.
Всім друзям - за наповнення змістом значення слова "друг".
Інтернету - за те, що навчив мене зведенню.
Отже, останні 5 творчих років знаходять своє логічне завершення. А що зазвичай йде після завершення? Правильно, новий початок.

Стук-стук | Відзначилися: 62

Музичний 2011-й. Випуск 10. Жовтень (версія Арчі та Бютреза)


Арчі: Привіт, друзі! Чим далі в осінь - тим більше по-справжньому класних, оригінальних музичних релізів. Тому в цьому огляді знайдеться місце й для кількох вересневих альбомів, котрим елементарно не знайшлося місця у попередньому огляді. Далі слово - месьє Бютрезу.

Бютрез: Оказалось, что девушки особенно любят петь в октябре, а новые группы свои дебютные альбомов предпочитают выпускать, в общем, тоже в октябре; ноябрь, как никогда продуктивный — новый альбом нашего любимого Atlas Sound, Дэвид Линч обожает электро-поп, а перфекционист Дрейк, вроде бы, наконец-то выпустит свой второй альбом; еще есть смысл ждать третий микстейп The Weeknd.

Читать дальше...

До речі, ми багато вам не договарюємо. Вольовим рішенням було пересунуто на наступний місяць кілька релізів. Нового Дельфіна - бо річ потенційно сильна, проте в жовтні випущено тільки її половину, а розривати враження не хочеться - почекаємо кінця листопада, коли випустять другу частину; нового Тома Уейтса - повернення довгожданне, і так просто старий лис не дасться; нові роботи Яна Тірсена, Шінейд О'Коннор, різдвяних She and Him. Попереду - багато цікавого, і дещо вже доступне, чекає своїх слухачів.

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Жовтень 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.
- Випуск 8. Серпень.
- Випуск 9. Вересень.


Стук-стук | Відзначилися: 154

Музыка : Florence + The Machine - Shake It Out  

Музичний 2011-й. Випуск 9. Вересень (версія Арчі та Бютреза)


Привіт, друзі! Трішки із запізненням (дякую, що нагадували і розштовхували), але пропонуємо до вашої уваги огляд найактуальнішої осінньої музики, котру ми встигли зацінити за останній місяць.

Перше слово - месьє Бютрезу, я ж буду "вкраплюватися" уже по ходу.

Бютрез: Молодые американские группы разрушают собой же созданные стереотипы, молодые  британские группы — ведут себя примерно также; традиционно есть нетрадиционная рубрика «девушки поют»; о нашей любимой Zola Jesus, правда, уже в следующий раз.

Месяц также знаменательный символичным событием — впервые в рамках наших обзоров, если не считать The Weeknd, Падлу Бира и Eels (у которых релизы выходили в течении одного года), появились несколько групп о которых мы уже пишем второй раз — в частности, это второй альбом  группы The Drums (первый — июнь 2010) и, в меньшей мере, третий релиз  Dum Dum Girls, о которых я писал немного запоздало в прошлом июле и в марте этого года; как принято говорить в таких случаях — ура.

The DrumsPortamento

Бютрез: Группа The Drums,  лучшие дебютанты предыдущего года  в целом, и самая заметная новая американская инди-группа в частности, спустя год после выпуска своего дебютного альбома, решили сменить тональность и записали свой второй альбом; и превзошли все ожидания.

Инди-поп здесь только как определение; ребята делают примерно тоже, что и год назад, только  немного по-другому — The Drums уже не вспоминают о серфинге, летняя задорность циклично сменилась осенней прохладой, появились синтезаторы, тексты песен это как будто Моррисси, только в другой обстановке;  здесь есть трэк «в поисках рая», очевидный номер-посвящение ушедшему частнику группы,  песня о деньгах, в смысле музыки и настроения лучше всего объясняющая альбом.

Их новые песни звучат сдержанно и лаконично, порой тревожно, но ребята отнюдь не жалеют самих себя, наоборот, они пытаются изменить ситуацию; преисполненные минимализмом и сдержанностью, The Drums взяли очень подходящую ноту и звучат изобретательнее самих себя, по-прежнему сочиняя замечательные песни с простыми словами — прекрасные и донельзя убедительные. 9/10

Арчі: Якщо у першому альбомі їм можна було дорікнути одноманітністю, то на другому звинувачення набули нового змісту: мовляв, склад змінився, дебютник розпродався, а звук не дуже еволюціонував. Проте The Drums чітко зайняли свої позиції й цілком освоїлися у царині легкої, не переобтяженої гітарної музики. Так, в основі своїй група тримається естетики дебютної платівки - ті ж гітарні трелі, ті ж безтурботні мотивчики. Але однозначно тональність, ідея нового альбому разюче інші - глибші, похмуріші, більш осмислені. Цей альбом однозначно не стане настільки ж хітовим - хоча й починається він із легких речей, котрі пасували б дебютнику, серфинг тут змінився темами значно тяжчими. Група подорослішала, а ще - навчилася розширювати простір своїх пісень, зберігаючи при цьому себе. Як не згадати тепер перший же рядок минулого альбому - "Ти був моїм найкращим другом, тепер тебе немає". Тема смерті знайшла своє продовження на новому диску, проте цього разу вона переосмислена і розглянута в кількох проекціях. Біда гуртів типу The Drums - заробивши свій імідж грайливим звучанням, навіть коли вони намагаються говорити про щось серйозно, їх не дуже розуміють... 8/10

The Kooks Junk of the Heart

Бютрез: Пять лет назад выпустив один из лучших британских альбомов нулевых, группа The Kooks представляла собой самую искреннюю новую группу, играющую на гитарах; характерный вокал вместе с текстами о том какие мы наивные обеспечили своеобразное реноме милой группы; еще через два года, группа сбавила обороты и записала заурядный поп-альбом; теперь дела обстоят еще хуже.

Печальные, в самом буквальном смысле слова, поп-баллады — нынешний Притчард сочиняет примерно так; его голос звучит угрюмо, как будто сам он устал, акустическая гитара основной инструмент, псевдопроигрыши на гитаре объясняют группу  — девушки, которые слушали группу The Kooks когда-то повзрослели, у новых девушек, что очевидно, новые кумиры, остальные люди — реагируют по-разному; фанатам кажется, что группа повзрослела и так же хороша, как и прежде, люди более нейтральные — предпочитают говорить о группе The Kooks вслух крайне редко. 4/10

Арчі: Перший альбом після трирічної перерви від колись чи не найперспективнішої групи ВБ скоріше розчарував - хочеш-не хочеш, чекаєш від авторів Always Where I Need To Be чогось задиристого й драйвового, а отримуєш очевидно стомлену платівку, записану неначе не за 3 роки, а відразу ж після виснажливого туру. Напередодні виходу диску доводилося читати, що він стане набагато дорослішим за попередників. А у підсумку єдина тутешня "дорослість" - нудна-пренудна пісня Mr. Nice Guy, про яку містер Прічард зізнався НМЕ - о, піар - що вона написана на честь кокаїну. Вектор Куксів не змінився - вони все так же рухаються у загалом цілком гідному фарватері Кінків та Бітлів, проте навряд чи їхні кумири гордилися б таким альбомом, здатним підняти на ноги хіба що ностальгуючих фанатів, котрі пам'ятають як це було 3-5 років тому. 3/10

KasabianVelociraptor !

Бютрез: Группа Kasabian, самые вероятные претенденты на звание лучшей британской группы, два года назад выпустившие свой самый лучший альбом, несмотря на хайп, нисколько не пытаются экспериментировать; вполне резонно. 

Самые минорные моменты предыдущего альбом здесь трансформируются в целые песни, но это совершенно не грустный альбом, Kasabian переигрывают себя с другой точки зрения — очевидные стадионные номера стремительно превращаются в очень лирические и тягучие песни; они очень явно вспоминают про группу The Beatles, используют вспомогательный синтезатор, пытаются разнообразить что есть сил, но фирменная мелодика Kasabian никуда не делась, наоборот, теперь она еще выразительнее — группе кое-как удается избежать самоповторов, при этом записав очень внятный и, самое главное, своевременный альбом; правда, несмотря на громогласные анонсы, совсем без откровений. 7/10

Арчі: Після хітового попереднього альбому від групи імені Лінди Касабян чекали чогось помпезно-вибухового - істинно стадіонного (не забули позивні англійської прем'єр-ліги, га?), а на виході вийшло якесь повернення до естетики групи 5-7-річної давнини із строкатим набором прямих і непрямих цитат британської рок-класики. Набридли, звісно, розмови про велич, і набридло примірювання корон - так, як Колдплей не варто перейматися статусом "найголовнішої групи світу, поки Рейдіохед і Юту у відпустці", так і Касабянам не треба думати корону, а просто її надягати. Це вони майже зробили в 2009 році, тепер же вийшов крок назад, хоч і з приємними експериментами з психоделією. 5,5/10

Active Child You Are All ISee

Бютрез: Человек, когда-то бывший участником мальчишеского хора, а теперь записывающий своеобразный поп, замаскированный под чиллвейв, выпустил свой дебютный альбом; увы, не очень убедительный.

Медленные поп-песни, сыгранные с помощью разных электронных эфеектов и со странными хоровыми замашками; всё звучит деликатно, но в то же время очень высокопарно — эти, казалось бы, лаконичные песни преисполнены гнетущей эпичностью и пафосом; он берет высоко, но, начиная со второго трэка, не оставляет чувство, что ему, в отличие от людей на обложке, порой не хватает безмятежности и спокойствия. 7/10

Slow Club Paradise

Бютрез:Второй альбом хорошей британской группы; несколько по-своему выдающихся песен под гитару — все так же, как и два года назад; милые инди-поп песни меняются лаконичными фолк-номерами, абсолютно без претенциозности и пафоса, гармонично и очень воодушевляюще. 8/10

Neon Indian Era Extrana

Бютрез:Человек, которого принято считать пионером чиллвейва, Алан Паломо, выпустил свой второй альбом — и снова дает понять, что сейчас к чиллвейву, как и два года назад, он имеет очень косвенное отношение; звучит, правда, от этого совсем не хуже.

Насыщенные электронные мелодии с психо-попом в стиле самых отягощенных песен группы MGMT. Алан удачно микширует гремящии диско-мелодии вместе с красивыми электронными сэмплами, при этом не отказавшись от утилизации винтажных синтезаторов; но совсем без крайностей — новый Neon Indian звучит гармонично и очень эклектично, самые патетичные песни напоминают M83, самые деликатные — новый шугейз; впоследствии, многослойность этой пластинки делает ее чуть ли не самым лучшим высказыванием на тему новой электроники за последнее время. 9/10

Padla Bear Outfit SLOW

Бютрез:Арсений не обманул — ввыступление на Пикнике Афиши оказалось последним для группы в ее, уже, предыдущем составе. Отголоски, которые парадоскально предвосхитил новый релиз, конечно, слышались и на I AM, и на совместной песне с группой Motorama — синтетический, отягощенный поп, сыгранный очень сдержанно, но, при этом, звучащий очень вкрадчиво. Простите за аналогию — витч-хаус без витч-хауса, однако, как всегда в случае с Padla Bear — в меру убедительно; впрочем, довольно спонтанно. 7/10

St. VincentStrange Mercy

Бютрез:Первая сольная пластинка Энни Кларк, американской девушки под псевдонимом St. Vincent, называлась «Женись на мне»; раньше на обложках красовалось ее лицо, теперь, на обложке своего третьего альбома, она показывает зубы, но, как выясняется, лукавит.

Красивые девичьи песни на гитаре только приобретают, благодаря упрощению — Энни беспокоится теперь не о конструкции и сложности песен, а о их мелодике. Смена акцентов проходит очень плавно — здесь есть хор, есть орган, есть громкие барабаны — она не перестала заигрывать и кокетничать, но теперь старается делать только это с помощью слов — стремительные гитарные переходы и гулкие барабаны встречаюся все реже, а когда встречаются — звучат очень хорошо.

Своеобразная мелодика песен и хаотическая тяга к спонтанности провоцировали пошлые сравнения с PJ Harvey, которыесейчас и вовсе не нужны —  вполне очевидно, что методы у них совсем разные, и очень хорошо, что окончательно это стало понятно именно в столь подходящих обстоятельствах. 8/10

Арчі: Таємнича привабливість цього альбому - у наростаючому звучанні із характерними для пані Кларк вокальними нотками. "Я я я я я я я я більше не черлідер", - посил альбому зрозумілий і революційний. Знайдеться тут і параноїдальний "Хірург", і ремінісценції із чорно-білого Голлівуду, і фірмовий звук, який ось уже не одне десятиліття бережливо збирає і культивує 4АД. Ну а апофеоз альбому - завершення все того ж "Хірурга" - музика Сент-Вінсент наскільки бурхлива і непередбачувана, що кожен поворот у піснях сприймається не менше, як откровення. 9/10

Youth Lagoon The Year of Hibernation

Бютрез:Невероятно ранний лик дебютной пластинки лоу-фай исполнителя Youth Lagoon совсем не помешал ему подписаться на лейбл и наконец-то официально выпустить свой первый альбом; сентябрьская версия релиза отличается от майской чисто косметически — у нее другая обложка и немного измененный порядок песен.

Восемь деликатных трэков — лаконичный дрим-поп без лишних слов и звуков, который звучит в то же время очень внятно, словно опровергая названия — это очень меланхоличные и пассивные песни, но совсем не убаюкивающие; скорее, это ощущения человека, который сам не знал где он на протяжении года — а потом раз, внезапно очнулся, пришел в себя — и записал очень трепетный альбом. 9/10

Dum Dum GirlsOnly in Dreams

Бютрез:Четыре калифорнийские девушки превратились за два года в одну из самых важных молодых девичьих групп; когда-то они записывали летний нойз-поп и играли на разогреве у группы MGMT, теперь — перепевают группу The Smiths и сочиняют почти шугейз.

Они парадоксально звучат менее шумно, но громче и выразительнее – вокалистка поет гораздо разборчивее, здесь можно встретить песни совершенно разного калибра — начиная пресловутым шугейзом и заканчивая выразительными девичьими ретро-номерами;  большинство песен звучат мажорно, но очень по-хорошему мажорно — увлеченно и задорно. 7/10

Miiisha —  22

Бютрез:Московский человек, Ларик Сурапов, один из участников группировки «Копы в Огне», выпустил в течении месяца дебютные пластинки обоих своих проектов – сольного – Miiisha и несольного — Canicool, где делает все примерно также, но вместе с напарником из «Копов в Огне»; сначала о первом.

Ирония здесь во всем — в интонациях Миши, в текстах, в этих карикатурных сэмплах, это щеголяние ради щеголяние — но очень дерзкое и смешное; то есть да, это правда в каком-то смысле манифест — он поет преимущественно о себе и своей жизни, и пародирует всех вокруг — свое окружение, поколение, эстраду, самого себя; разбирать его на цитаты можно примерно также, как и Падлу Бира. Сам Миша это объясняет, как terror pop, и вполне резонно,но в каком-то смысле это heavy pop по-русски — порно, порно, весело, задорно. 8/10

Canicool Canicool

Бютрез:Canicool это еще больше о щегольстве; конечно, их же тут целых двое — они не столько музыку записывают, сколько развлекаются всевозможными способами – и выглядит это очень круто; безудержная энергия вместе с праздными текстами  и бюджетными битами пролетает сквозь альбом и представляет собой, опять же, декларацию молодости, музыку не для вечеринок, а о вечеринках и веселье, свэг чистой воды. 8/10

Gem ClubBreakers

Бютрез:Дуэт из Массачусетса выпустил свой дебютный альбом; девять минорных и чрезвычайно минималистичных песен — совсем негромкий вокал под аккомпанемент пианино и, иногда скрипки; отчасти напоминает группу Kings of Convenience, иногда похоже на самые грустные песни группы The National; можете представить. 7/10

GirlsFather, Son, Holy Ghost

Бютрез:Приобрев статус очередной самой лучшей новой летней группы, Girls всего за два года превратились из группы двух друзей в одних из самых узнаваемых героев инди-музыки; на своем первом альбоме, тоску по морю и лету они преследовали романтичными поп-песнями, на своем втором релизе, прошлогоднем EP смешивали всё то же с латинскими мотивами; теперь они записали свой третий релиз, и по совместительству, второй лонгплей — оказалось, очень хороший.   

Girls сочиняют ретро-поп, только уже с мужской точки зрения — это пронзительные гитарные песни в стиле группы The Beach Boys, с немного фатальным интонациями, которые звучат совсем не как группа The Beach Boys; красивая мелодика здесь напротив упорных гитар, в отличии от первых двух релизов — голос Оуэна здесь второстепенный, грустные баллады, собственно, лейтмотив, они используют винтажные инструменты разного калибра очень удачно, играя старое по-своему; есть ощущение, что они, как и The Drums, стремятся поскорее избавится от клише пляжной группы, только делают это очень самоиронично; Honey Bunny, в этом смысле, звучит как манифест. Очевидно, что Girls не сочиняют больше беззаботный поп, это многоформенные песни — иногда трогательные, иногда упорные, порой тоскливые, но совершенно точно, что красивые. 9/10

Melanie C - The Sea

Арчі: П'ятий альбом найпрогресивнішої із Спайс Гьорлс Мел Сі вийшов після чотирирічної перерви, і відчувається, що вона аж ніяк не втрачала часу й не відставала від нових тенденцій у поп-музиці. Моментами вона звучить аж надто молодо, як для ветеранки поп-сцени, цілком у дусі якої-небудь Кейті Перрі, а загалом альбом цілком підходить під досить сильний голос Мелані. Розгулятися їй вдалося і в Get Out Of Here, зіграної в поп-роковому антуражі, і в цілком танцювальній Rock Me. Іноді, в окремих піснях, Меланка почала звучати майже як Імбрулья у найкращі часи (а це комплімент, як не крути). Загалом - цілком і цілком непогана річ, всяко краще за риган та бритих спірс, які заполонили радіо-ефіри. 7/10

Ladytron - Gravity The Seducer

Арчі: "Ах, ти ж гравітація, безсердечна ти сука", - вважають в наших краях, а от ветерани синті-попу Лейдітрон вважають земне притяжіння цілком таки спокусливим:) Їхній новий альбом цілком у традиціях гурту, і хоча часом олдскульні синтипопи поступаються ліричним клавішним програшам та несподіваним змінам темпу, гурт все ще вариться у власному соку й випускає класні, на своєму рівні й у своєму стилі, речі. 6/10

dEUS - Keep You Close

Арчі: Ветерани бельгійської альтернативної сцени порадували досить сильним альбомом. "Не час для експериментів", - вирішили вони, і зіграли душевний і моментами вельми драйвовий диск (особливо в цьому плані порадували в Dark Sets In). Важко чекати від досвідченої групи спрінтерських рекордів, проте марафони вона витримує все ще сильно. Деякі пісні однозначно прикрасять собою плейлисти цього сезону. 6,5/10

blink-182 - Neighborhoods

Арчі: Я уявляю собі, як переживали схожу на розпад відпустку улюбленого колективу фани; але й самі блінки,видно по всьому, скучили за колишніми часами й записали традиційний підлітковий бойовичок, сповнений потенційних хітів та улюбленців концертної публіки. Up All Night, Heart's All Gone, This Is Home - усі ці пісні цілком витягують на колишній рівень гурту. Хіба що паства його трішки підросла і виросла із колишніх припанкованих штанців? 6,5/10

Planet Funk - The Great Shake

Арчі: Хоча великого струсу й не вийшло (італійські електронники ніяк не можуть вийти на рівень 6-7-річної давнини, золотих часів співпраці із англійцем Деном Блеком із The Servant ), альбом-то цілком собі класний! Новий вокаліст Алекс Ульманн розкачує своїм розміреним голосом, а гурт тим часом грає дуже приємну суміш електроніки із нотками сучасного поп-року. Особливо сподобалася Another Sunrise, а цитатку з неї "Another sunrise will find us Another sunrise and were fine" хочеться мугикати потихеньку, підстукуючи в такт. 7,5/10

Арчі: Друзі! Якщо влітку у нас був голяк, то восени нові альбоми буквально завалили нас, і всі цікаві, і всі хочеться почути. Тому, запевняємо, про все, що не встигли оглянути зараз, скажемо наступного місяця. А там напишемо про все на всі смаки. Якщо не знаєте, то знайте: із російських нові альбоми випустили ДДТ, Аукцыон, Аквариум, Браво, із іноземців - Ноель Галлахер (ОЛОЛО!), Death in Vegas, Feist, Bjork, це не кажучи вже про супергрупи Chickenfoot і SuperHeavy та усякі Еванессенси і Лейді Антебеллуми.

Як скажете? Потрібна ваша думка. Оглянути ці релізи найближчим часом чи сунути в листопадовий огляд? Бо оглянути й розслухати усе ми фізично не встигли, а писати нещиру халтуру Арчі й Бютрез не стануть, ні:)

ПС. До речі! Всі чули вже купу нових пісень від Колдплей? А нову Флоренс? А нових Біг Пінк?

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Вересень 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.
- Випуск 8. Серпень.


Стук-стук | Відзначилися: 148

Музичний 2011-й. Випуск 8. Серпень (версія Арчі та Бютреза)


Чим ближче до осені - тим більше годних, цікавих релізів. Після літньої "сплячки" маємо низку неординарних записів, дебютів, повернень і навіть реінкарнацій.

Читать дальше...

Такий був останній місяць літа, і серпень, треба сказати, вийшов і зірковим, і яскравим. А як же осінь? А осінь навіть перевершує сонне літо! Уже перші дні вересня подарували нам купу релізів, які меломани можуть невозбранно надибати в інтернетрях: The Drums, Kasabian, dEUS, Ladytron, Melanie C, The Kooks, Girls, Grouplove, Evanescence, Lady Antebellum, а днями - й інтригуючий та довгоочікуваний новий альбомчег Coldplay! Словом, геть курортний настрій, спогади про відпустки/канікули - осінь має для вас свої сюрпризи, і в музиці також!

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Серпень 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.


Стук-стук | Відзначилися: 182

Музыка : Philip Selway - Running Blind  

Музичний 2011-й. Випуск 7. Липень (версія Арчі та Бютреза)


Ми з Французом сій випуск замутили спеціально для фрау Мюллер-Зеленки-Брильянтово-Зеленої, ібо вона взяла нас на понт, що ми не встигнемо до 4 числа. Якщо нас підштовхувати - то ми колись і до 3 числа справимося:-)

Але гетьте, ліричні відступи, настав час рокенролу. Ібо місяць липень, про який мова піде далі, дечим таким порадував.

Читать дальше...

Ми нічого не забули? Якщо такі да - нагадуйте. Ще місяць примітний випуском колекційних збірок від Нірвани, Дверей, ІNXS, Джексона. Випустили нові роботи Колбі Кейллет і Трівіум, коїх ми не дуже люлю.

Наступний місяць - це Blue October, Breaking Benjamin, David Guetta і - ууу-ууу - Barbra Streisand. Головне ж - недалеко на горизонті старенькі Red Hot Chili Peppers, молоденькі The Kooks і сама пані Bjork. Зірки виходять з відпусток, нові альбоми наближаються!

Порівняти з аналогічним періодом минулого року:
- Липень 2010

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.


Стук-стук | Відзначилися: 121

Музыка : Primal Scream - Screamadelica  

Назад в майбутнє


Я тут у одну чудову ЖЖ-камуну уривочки із дитячої книги зафорсив:

Ви можете роздивитися ці сторінки у великій резолюції, натиснувши правий клік міккі-мауса і вибравши "переглянути зображення".

На нижньому малюнку - 2007 рік таким, яким художник і письменник уявляли у 1967 році.

Тут вам і пішоходні тротуари, які рухаються, як ескалатори, тут вам і таксі безпілотні, і домашні роботи, і можливість замовляти продукти через відеозв'язок, і 4-годинний робочий день та післяобідній відпочинок в Африці та на Місяці...

Хто хоче подивитися багато ретро-футуристичних цікавинок, вам сюди - [info]retro_futurism

А поки давайте подумаємо. Друзі, чого ми досягли і чого не досягли?

Он у великій "Одіссеї 2001" Стенлі Кубрика вгадані відеозв'язок, оплата магнітними картками та багато інших ніштяків, натомість, колонію на Місяці та міжпланетні подорожі люди так і не освоїли.

Скажіть мені, які винаходи нам належить зробити і які найпотрібніші?

Чи, може, ну їх і пішли в кам'яний вік, у печери?


Стук-стук | Відзначилися: 60

Музыка : Ті хто відают (Кузя, Мох) - Гасити вугле  

Музичний 2011-й. Випуск 6. Червень (версія Арчі та Бютреза)


Дощ змінюється спекою, гроза поступається місцем сонячному удару й навпаки. Словом, наше літо, да. Тож ми із месьє Бютрезом готуємо до вашої уваги огляд спекотний і з присмаком млосної сієсти - тут будуть альбоми, котрі порвуть вам вуха або ж змусять захоплено годину сидіти в шанобливій незі. Словом, літом новинок небагато, але всі якісь особливі й, можливо, навіть незабутні.

Wu Lyf Go Tell Fire To The Mountain

Бютрез: Мистифицирования и спекуляции вокруг лучшей новой группы из Манчестера не растворились даже после выхода дебютного альбома; и это абсолютно никак не нивелирует важность этой невероятной пластинки.

Поначалу кажется, что это некая пародия на современные веяния, начиная витч-хаусом и заканчивая новым скандинавским попом, но когда начинаешь понимать, что это всерьез — становится еще лучше.

Вокалист интонирует, как Леонид Федоров в самых своих эмоциональных песнях, только еще напористей  — он поет с надрывом, почти до крайностей, но звучит это очень убедительно; блаженные аранжировки выглядят немного отрешенно, но даже срываясь в крик и нагнетая атмосферу, группа пытается эпатировать еще вычурнее; по-моему,  получается вполне успешно. 9/10

PompeyaTropical

Бютрез: Образцово сделанный инди-поп — красивые, мелодичные, почти наивные летние песни с размеренными интонациями и с невероятным внешним спокойствием; выглядит всё это как самый настоящий дрим-поп, только более насыщенно и совсем не по-русски — аранжировки здесь очень вежливые и даже самые энергичные песни звучат вовсе не напористо, а весьма деликатно. 7/10

Арчі: Альбом цей, так вийшло, я закинув у плеєр ще в останній день весни, і періодично поновлюю його в пам'яті, тягаю в плеєрі. Росіяни Помпея нарешті випустили повноцінну стилістично та ідейно сформовану платівку - від назви, котра акуратно підкреслює розмірено-екзотичне їхнє звучання, і до дещо освіжених давніх речей типу Cheneese. Альбом однозначно видасться вам ніжним і свіжим, що - такі да - корисно для наших літніх днин. 8/10

Ben SolleeInclusions

Бютрез: Неспешный, а иногда и мягкий акустический фолк в исполнении Бена напоминает о ранних записях Destroyer, только звучит еще более тенденциозно. Как и на первом альбоме, виолончель здесь основной инструмент, а Бен, практически не повышая голоса и благодаря коренным кантри-приемами,  компонирует свои самые торжественные песни красивой меланхолией, в конце концов, выдавая уникальный в своем роде оммаж блюграссу. 7/10

ManicureGrow Up

Бютрез: На своем первом альбоме московская группа Manicure играла забавный, но до боли типичный новый пост-панк. Теперь, спустя два года, немного обновив состав участников, Manicure выпустили свой второй альбом и с весьма характерным названиям — Grow Up.

В случае Manicure, пресловутый grow up, скорее, имеет место быть только отчасти  — они заиграли лучше, но всё о том же. Мощный, импульсивный, иногда даже синтетический пост-панк, хоть и с оговорками, но сыгранный захватывающе разнообразно; теперь, правда, больше похожий на группу Interpol, чем, собственно, на The Cure. 7/10

Okkervil River I Am Very Far

Бютрез: Незаурядная фолк-группа родом из Техаса, ранее выпускавшая исключительно концептуальные альбомы, решила, что пора прекратить и выпустила свой первый сепаратный альбом; но, в сущности, ничего нового не сказала.

Некогда бесхитростные кантри-аранжировки окончательно превратились в изящные фолк-песни, всё звучит очень невесомо, и эта невероятная эфирность, по-моему, выглядит очень оправданно. 7/10

John MausWe Must Become The Pitiless Censors Of Ourselves

Бютрез: Самый главный соратник, а в чем-то и конкурент Ариэля Пинка, Джон Маус выпустил свой третий публичный альбом — и, вроде бы, никогда не был настолько близко к мейнстриму.

Лоу-фай здесь не столько жанр, сколько отождествление прогрессивной поп-музыки — Маус утилизирует винтажные синтетические приемы , при этом весь этот призрачный поп звучит очень современно, несмотря на многочисленные отсылки к 80м, начиная томными гармониями и заканчивая туманным эхо.

Неподдельная летняя меланхолия здесь скорее тревожная, чем безмятежная, тексты отнюдь не ироничные, как у Пинка, а скорее экзистенциально-претенциозные; это чрезвычайно патетичный альбом, на котором доброкачественные поп-хиты чередуются с авантажными психоделик-зарисовками из 80х. 8/10

Wild PalmsUntil Spring

Бютрез: Дебютный лонгплей молодой британской гитарной группы Wild Palms остался незамеченным, наверное, из-за своей излишней очевидности; это буквальный инди-рок с британским акцентом, сыгранный как пост-бритпоп в духе Travis и звучащий почти как группа The Vaccines, только гораздо изобретательнее. 6/10

Kaiser ChiefsThe Future is Medieval

Бютрез: Хайп вокруг нового альбома Kaiser Chiefs, в конце концов, затмил музыкальную составляющую альбома; новаторский прием группы, когда слушатель из 20 трэков должен выбрать ровно половину, составить обложку из предложенных элементов и, при этом, выложив свою версию альбома на сайт группы, при определенных обстоятельств может еще заработать — выглядит весьма занимательно.

Когда спустя десять дней, группа обнародовала свою, официальную версию альбома, опасения насчет посредственности альбома только подтвердились. Концертный рок теперь еще более пресный, заурядные электронные трэки чередуются с нелепыми акустическими балладами, а задор, основный козырь былых Кайзер Чифс, превратился в несостоятельную претенциозность. 5/10

Арчі: Ми постійно чекаємо чогось нового від давно випробуваних, знаних музикантів. Проте інколи хочеться навпаки - щоб цього нового не було й група продовжувала сіпати за ті самі, такі улюблені й перевірені струнки. Я розумію, чому КЧ взялися за новаторства у продакшні та промоушені: Радіохед та Мьюз навчили нас, що інтернет дає незрівнянні можливості постпостмодерної гри, а слухачеві інколи більше до душі гра, концепція, ніж справді хороша музика. Тож альбом, у котрому не трапилося прориву музичного, група продала по-новому - із цими всіма фанатськими виборами, різними обкладинками (привіт, Аркадовогонь!) та іншими свистілками-перділками. На ділі ж - спасибі, що не регрес. Група злабала повноцінно свій альбом, із якого найбільше сподобалися Back In December, Little Shocks та Things Change. Це не щось радикально нове, і до Лютого натовпу середини 2000х за рівнем далеко. 6,5/10

Bon IverBon Iver, Bon Iver

Бютрез: Опустошенность и фатальная отчаянность, спровоцировавшие Джастина Вернона четыре года назад временно переехать зимой в хижину на окраине леса и записать дебютный альбом, на втором альбоме сменились невероятной чувственностью; он поет теперь еще более искренне, практически шепчет, буквально дает понять, что даже став известным, он по-прежнему отождествляет собой аутентичность.

Мотивы его песен не изменились — он поет о грусти, как о чувстве перманентном, чувстве, превращающемуся в рутину, от которого нельзя скрыться; поэтому и духовые, и струнные, всего лишь вспомогательные факторы на фоне акустической гитары.

Бон Ивер пытается играть фолк, как соул, а соул, как зарытый R’n’B; некоторыми моментами, кажется, что это как будто некролог самому себе, сопровождение собственной похоронной процессии, но Джастин не заигрывается, сочиняя жизнеутверждающие песни одинаково убедительно; в этом и главный апофеоз этой пластинки – грусть здесь совсем близко с радостью, грандиозность уживается с лаконичностью, а красота здесь — просто красота. 9/10

Limp Bizkit - Gold Cobra

Арчі: При словах Лімп Бізкіт мимоволі згадується десятирічна давнина - булькаючий, на грані бруталу, Бойлер, потужний гітарний ряд із вирвивуховими басами, ударні, котрі з-за металічного скреготу чуються не інакше, як автоматними чергами...

Все це виринає із Золотої Кобри, нагадуючи про найкращі часи колись провідної метал-банди. Цьому альбому до статусу визначного зовсім недалеко; якщо й віддаляє його щось від Глазурованих хот-догів, так це певна одноманість й відсутність відчуття чогось нового. Проте, погодьтеся, навіть у тисячний раз переслуховуючи улюблені речі 10-12-річної давнини, ми вже ніколи не матимемо того відчуття откровення, тієї неприхованої заворожуючої агресії, як коли слухали вперше. Тож із цим, мабуть, доведеться змиритися. Зате купа переваг у групи, учасники котрої пройшли разом і вогонь, і воду, і мідні труби - вони вже пересварилися за все, що могли, та й перепробували уже все, напевно. У підсумку альбом отримав такі непередбачувані та до кінця різкі речі, як 90.2.10 або Shark Attack. 8/10

Blondie - Panic Of Girls

Арчі: Блонді привчили, що вони й на старості літ не відбувають номер - їхні нові альбоми час від часу породжують цілком собі сильні й самобутні речі на кшталт Марії та ще добрих десятка менш розкручених, але справді гарних пісень. У цьому альбомі на такий статус витягують What I Heard або D-Day. І хоча альбом найкращим у них не стане, приємне відчуття "живкурилка" і радує, що гурт не стоїть на місці й не почиває на лаврах, як багато-багато інших. 6/10

Ray Manzarek & Roy Rogers - Translucent Blues

Арчі: Приблюзований альбом Дорзівських легенд належить до когорти речей зрілих майстрів, які дійсно варті уваги, проте йдуть в тінь поруч із історичною величчю своїх творців (у список додав би Планта та Макку - мінімум). Хороший, дотепний приблюзований рок із впізнаваними, любими з дитинства клавішними дійсно вартий уваги. 6/10

Брати Гадюкіни - Я вернувся домів

Арчі: Ну, а що стосується платівки, що найбільше мені доставила за звітний період, то це, ясна річ, "гадюкінський" триб'ют. Не треба пояснювати, наскільки глибоко у нашій йобаній ментальності сидить усе те, про що колись зі сцени примовляв Кузя, не треба пояснювати, наскільки far away зараз ми від тих доленосних і обнадійливих часів 20-15-річної давнини. Але все згадалося й виринуло з пам'яті на диво швидко, а головне, що потрібно для повноцінного триб'юту, - творчі переробки спадку Гадів, - вийшли настільки вдалими, що спробуй-розберися, котра ж була найкращою. Тут вам і 117-тка від Димної, перетворена у справжнє металеве диво, тут і прекрасний жестнячок від Перкалаби і Ляпісів (не ввійшло у альбом, тож юзаємо лоуякісний лів), і справді душевні речі від ВВ та Пікардійців, і академічні ОЕ, і раста-Вйо, і ідейні Внизи... Словом, усе на всі смаки. 10/10 за занурення в епоху.

Ті хто відают (Кузя, Мох) - Мовленнєк

Арчі: Найважча ж річ - ось вона: посмертна робота Кузі, справжня магія, окована в цифру. Річ, важка настільки, що я радив би не промовляти ті тексти вголос - авось, ну ви розумієте... Річ дуже сильна, з внутрішньою напругою і неймовірною енергією, що виринає із потойбічного дабу, від якого холодіє в жилах. Єдине - та відірвати б яйця тому гідроцефалу, котрий зафорсив на Ласти неправильний тег альбому. А так - один з головних претендентів на запис року. Оцінки ставити не буду, ібо гріх. Слухайте холодним обережно.

На цьому з оглядом покінчено. Маєте шо сказати? Кажіть у каменти. Ми безбожно проїбали вартісний реліз? Так не мовчіть, натикайте нас носом, авось справді ще маєм чим вуха порадувати. Вам спекотно? Мені, ццуко, так.


Стук-стук | Відзначилися: 74

Музыка : Handel - Zadok the Priest  

"Поэт в России больше, чем..."


Традиційно до творців літератури у наших широтах своє, особливе ставлення - заледве не месіанське. Від них чекають откровень, а в тяжкі часи вважають, що саме поети, прозаїки та інші борзописці мають сказати те саме епохальне слово, здатне змінити хід історії або вказати на неправильні, хворобливі тенденції.

Проте, чи можна таке ставлення назвати у наш день чимось більшим, ніж банальною історичною цитатою?

Давайте поглянемо на розвиток цивілізації. Ще тисячу років тому освіченним вважався монарх, здатний власноруч надряпати своє ім'я під указом, а великими книгозбірнями називалися бібліотеки, співставні із нинішніми сільськими чи - в кращому випадку - районними. Переписувачі книг вважали свою роботу заледве не магічною місією, іменували себе sator'ами - сіячами мудрості, знання, таїнства.

Я вже наводив колись цей факт - ще до XVI століття в світі існувало лише кількасот книг, і теоретично людина могла вже до 20 років прочитати їх усі. Але стрімко розвивалася наука, за нею - індустрія поліграфії, і з часом відбулася десакралізація друкованого слова.

Те, що колись вважалося небесним откровенням і дбайливо переписувалося місяцями з використанням дорогих фарб та пергаментів, стало віддруковуватися за півгодинки у захаращеній друкарні напівграмотними працівниками лінотипів.

Слово, котре раніше оповідало про високе життя та релігійні таїнства, почало викривати політичних опонентів та друкувати прокламації та наклепи. Ще тоді, 150-200 років тому, книга втрачала свій сакральний сенс і перетворювалася у звичайну річ, не надто трудомістку й не дуже цінну.

Цей історичний екскурс підводить нас нарешті й до ролі самих "сіячів". Поки література була забавкою багатих і високоосвічених, вона була - з одного боку - елітарною, з іншого - обмеженою і ізольованою. Так, як простолюдини вривалися в життя падаючих монархій та дворянств, так і звичайні життєві теми зносили численні "Четьї-Мінеї" та "Бестіарії". Йшла книжкова революція, котра призвела до появи "покетбуків" та "бестселерів" із нульовою естетично-літературною вартістю, зате з хорошими показниками продажів.

Це був перший удар по письменниках - із "сіячів" таїни знання вони перетворювалися у творців комерційного "читва". Але удар був далеко не останній.

Нагрянула чергова, нова революція - вслід за науковою, індустріальною, то була революція інформаційна. Стрімкий розвиток систем комунікації та передачі інформації дав нам радіо, телеграф, телебачення, інтернет. Не треба бути Жюлем Верном, щоб передбачити, що в найближче десятиліття інтернет, із новими мега-швидкими каналами передачі інформації, поглине телебачення. Слово назавжди стане неуловимим і інтерактивним.

Тож про яку месіанську роль письменника нині може вестися мова? Література, а за нею - навіть преса, стрімко втрачає тиражі, друковане слово однозначно зникне як затратне і екологічно шкідливе. Найбільші рейтинги давно належать служителям інших муз.

Очевидно і безперечно, що нині настав час нових "пророків". В умовах інформаційної революції суспільство повинно прислухатися не лише до письменників з їх історичним статусом, а й до музикантів, публіцистів, політиків, думаючих представників фактично будь-якої професії.

Слово ж бо стало неуловимим, пам'ятаєте? Серед террабайтів тексту та відео тепер самому споживачеві належить знайти пророцтво для себе, апріорних авторитетів більше нема. Нових "сіячів" нині вирізняє з-поміж мільйонів ютуб, твіттер, фейсбук, луркмоар. І це велика проблема епохи, що нав'язувані ідеали здатні оцінити лише кілька відсотків населення.

Якою буде доля літератури? Хоч як песимістично все б не виглядало після викладеного, мені видається, що попереду її новий ренесанс. Її вигнали з "паперового" дому, проте поруч "багатоквартирний" інтернет: література, суть - думка, існуватиме у вигляді пдф, *.epub, *.djvu та десятків інших форматів. Її підтримають споріднені аудіокнига та кіно.

І роль "сіяча", як це не парадоксально, також відродиться. Так, нині книги виходять кількотисячними тиражами, а автори або роздарюють їх знайомим, або намагаються реалізувати, як на НЕПманській барахолців. Проте теми, котрі справді будуть актуальними і потрібними суспільству, будуть розроблятися й наповнювати інтернет і бібліотеки. І обов'язково знайдуть свого читача. Бо ж слово стало неуловимим - його не спинять копірастичні заборони, цензури та інші дребедені.

І той самий письменник, котрий за століття пережив ролі "сіяча", "члена спілки на службі у влади", "підносчика ідеологічних снарядів", "творця поп-читва", нарешті утвердиться у ролі того самого елітарного носителя думки. Котрого шукатимуть, як Нео шукав Морфіуса, щоб розібратися у сутності речей та ідей.


Стук-стук | Відзначилися: 49

Музыка : Vitalic - My friend Dario  

Музичний 2011-й. Випуск 5. Травень (версія Арчі та Бютреза)


Бютрез: Месяц май, мне кажется, получился весьма гармоничным, предоставив, правда, дилемму с июньскими ликами — об основной группе Алекса Тернера мы решили написать, а вот Бон Ивера, выпустившего совершенно замечательный альбом, и остальных — предпочли оставить на июнь.

Арчі: А ще, разом із спекою на термометрі, спека досягла шоу-бізнесу. Вийшли альбоми, яких ми чекали місяці й роки, а ті, хто давно відомий і всіма любимий, порадували й компіляціями рідкісного та раніше невиданого.

Читать дальше...

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.


Стук-стук | Відзначилися: 110

Музыка : ФлайzZza - Радісно так!  

Музичний 2011-й. Випуск 4. Квітень (версія Арчі та Бютреза)


Привіт, друзі! А ось і ми з месьє Бютрезом, разом із головними музичними релізами четвертого місяця року! Відразу зізнаюся - із березня ми відклали на квітень кілька класних речей, що вийшли на межі двох місяців, і ледве не пожалкували: звітний період виявився настільки насиченим класними альбомами, що спробуй - обери тепер найдостойніших :-)

Але це, звісно, добре, тому запрошуємо вас освіжити у пам'яті щойно почуте або й дізнатися про ті релізи, які ви ненароком пропустили.

Читать дальше...

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.


Стук-стук | Відзначилися: 149

Музыка : Interpol -- Try It On (Salem Remix)  

Музичний 2011-й. Випуск 3. Березень (версія Арчі та Бютреза)


Арчі: Ми трішки затрималися із березнем, але це, може, й добре: зате кожен із ваших гідів у світі музики підняв ЧСВ кількома листами із питаннями "Ви шо, коли ж?" Радує, так.

Бютрез: Отличный месяц и, видимо, количество хороших релизов в первом году десятых, с каждым месяцем продолжит возрастать; уже есть, как минимум, один великолепный апрельский альбом.

Читать дальше...

Як слушно зазначив месьє Бютрез, місяць вийшов досить насиченим, і в порядку to be continued ми вирішили лишити на наступний місяць дві резонансні роботи від The Kills i Glasvegas. Попереду багато цікавого.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.

- Випуск 1. Січень.

- Випуск 2. Лютий.


Стук-стук | Відзначилися: 101

Музыка : Indochine - Alice Et June  

Музичний 2011-й. Випуск 2. Лютий (версія Арчі та Бютреза)


Другий місяць року подарував цілу низку хороших альбомів, деякі з котрих цілком можуть претендувати на звання найкращих за підсумками усього 2011-го. Тому якщо цього місяця ви слухали мало новинок або, навпаки, настільки багато, що не встигли сформувати про них чіткої думки, давайте разом з нами - Арчі та Бютрезом - згадаємо, що ж творили передові музиканти в лютому.

Читать дальше...

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.

- Випуск 1. Січень.


Стук-стук | Відзначилися: 107
Назад | Вперед



Бубуц-гугуце (с)

Archieto.gif

  • Хтось катається інтернетом, немов на швидкісному катері: пафосно та безцільно.
  • Хтось – як на вантажівці, набитій важким крамом: з примусу і по роботі.
  • Хтось – як турист на легковику: по карті, від заправки до заправки.
  • А хтось живе тут, неначе в треллері-причепі: бо справжнього дому нема...

Інтернет радикально змінює психологію взаємин людини з простором і часом. Він привертає увагу до того, що потрібно людині зараз, і, у той же час, є легкодоступним; через це може згаснути інтерес людини до знань і розвитку самостійного мислення. Однак людині життєво необхідні час і спокій, щоб поміркувати про таємниці життя, поступово виростаючи в зрілому пізнанні самого себе й навколишнього світу.

Послання Іоанна Павла II до XXXVI Всесвітнього дня засобів масової комунікації. Ватикан, 2002 р.

"Я вирушив на річку, щоб подивитися на риб, які пропливали мимо, але коли дістався до річки, мені стало так самотньо, що захотілося померти".

No shelter to hide

Мы эмигранты грустной страны


Last.FM Milestones
100000th track: (16 Feb 2013)
Justice - Genesis
13452679.jpg
Generated on 27 Feb 2013
Get yours here

Опрос

Найкращий Остап Бендер в історії кінематографу - це...


Мої музичні преференції

У цих давніх записах я написав коротенько про свої улюблені музичні групи та про те, за що я їх люблю.



Опрос

Брям пум пам тум пам???



Зараз в студії


онлайн


Що тут ховається:

Прийшли на вогник

free counters


ПРЕФЕРЕНЦІЇ


Пра Гарфільда:)


УВАГА!


Чти! Бди!! Кланяйся!!!

1. Это Интернет, тут могут послать нахуй.

2. Выбор есть. Не нравится, не читай.

3. Трёшь и банишь, значит пидарас.

4. Аноним хуже пидараса.

5. Будь готов, что всё, что ты написал в Интернете, может стать достоянием общественности. И не пизди, если станет.

6. Всё, что вы напишете, на самом деле уже давно является бояном.

7. Общаясь виртуально, будь готов к реальному общению с теми же людьми. Тот, кто замыкается в виртуале — хуже анонима. Не скрывай лицо за аватаром. Всё равно найдут, если захотят.

8. Прежде чем спросить людей, спроси у поисковой системы.

9. Прежде чем лезть в сетевую дискуссию, подумай, в курсе ли ты вообще.

10. Спиздил — ставь копирайт. Не знаешь чьё — не пости. Не поставил — пидарас.

11. Не трави, и не травим будешь.

12. Не парься! Не всё, что происходит в интернете, тебя касается.

13. Однажды попавшее в интернет остаётся в интернете навсегда.

Підпис:

Великий Анонімус

Якщо сталося неприємне, вам сюди.


КП


Щоб зеленіло))


Громадянська позиція


Гов ту сінема

ОБОЗ.ua