It reminds me of the song I sing

When there's nothing left to say


archie

Музичний 2011-й. Випуск 8. Серпень (версія Арчі та Бютреза)

Чим ближче до осені - тим більше годних, цікавих релізів. Після літньої "сплячки" маємо низку неординарних записів, дебютів, повернень і навіть реінкарнацій.

Бютрез: Количество августовских релизов делает последний месяц лета одним из самых разнообразных в текущем году — чиллвейв, хипстер-хоп, фолк американский и фолк британский, абстрактная электроника и второй лучший микстейп в году от одного и того же человека.

Сентябрь уже идет полным ходом и выглядит еще более состоятельнее августа — вторые альбомы наших любимых The Drums, не менее любимых Girls, хорошей фолк-группы Slow Club и человека под псевдонимом Neon Indian; долгожданная пластинка St. Vincent; некогда самая значительная местная группа The Kooks выпустила третий альбом; Kasabian окончательно стремятся стать лучшей британской группой; об этом всем через некоторое время, ну а пока — об августе.

Jay-Z & Kanye West Watch the Throne

Бютрез: Выпустив год назад свой самый удачный альбом, эталонное и самое яркое высказывание на тему хипстер-хопа, Каньэ Уэст окончательно ратифицировался, как самый главный человек, сочиняющий новый хип-хоп; и наконец-то объявил вслух о грядущей пластинке с Джей-Зи, человеком, который в свое время, грубо говоря, привел за ручку Каньэ к успеху.

Поначалу всё происходит странновато, но не без смысла — Фрэнк Оушн, есть мнение, главный человек в Odd Future вместе с Тэриусом Нэшом, первопроходцем нового R’n’B, читают, как будто выполняя основную роботу — на последнем дыхании и не без усилий; появляется Джей-Зи, читающий совершенно по-иному, как мэтр — уверенно и без лишних движений; потом – Каньэ, который как и всегда — самый крутой и главный.

Впоследствии, всё получается примерно также, круто и задороно, почти как пел хороший человек "я люблю смотреть, когда богатым икрасивым людям хорошо» — Каньэ отвечает за сэмплы и звук, Джей-Зи за стремительный речитатив и тексты в целом; продюсируют, нет, скорее подсказывают — Кью-Тип и Нептунс; когда надо — появляется Бейонси; когда надо очень сильно — воскрешают Отиса Рэдинга.

Каньэ и Джей-Зи будто бы подглядывают сами за собой, сочиняя песни вроде Niggas in Paris, пишут про подруг, Америку и том, как они ценят и уважают близких, помнят родных вроде мам и бабушек; эклектичность содержания здесь подтверждается эклектичностью музыкальной — софт-биты здесь легко меняются тягучими дабстеп вставками, сэмплы как никогда органичны, а общая атмосфера, словно клип на песню Otis, патетичная, но донельзя красивая. 8/10

The Rapture In Grace of Your Love

Бютрез: В начале нулевых, наравне со The Strokes, The Rapture считались, чуть ли не самыми главными адептами новой рок-музыки; ближе к середине десятилетия, поддавшись модным веяниям последние начали утилизировать синтезаторы; еще позже, на уже предпоследнем альбоме — начали делать это успешно.

Нынешние The Rapture играют, собственно, самый настоящий дэнс-панк, как будто объясняя жанр — фактическую музыку вечеринок, когда LCD Soundsystem уже не играют, а для ранних альбомов Aphex Twin все еще слишком трезвые; умеренная высокопарность здесь соответствует приставке «панк», ритмичные аранжировки и электронные проигрыши отвечают за «дэнс».

Мастерски чередуя баллады с почти танцевальными трэками, The Rapture записали один из лучших альбомов лета без псевдоностальгии и сэмплов; они довольно убедительно формулируют — это песни уже ушедшего лета, главный мотив прощальной вечеринки сезона, определенно, не без нотки сожаления, и поэтому — звучащие очень искренне и своевременно. 8/10

Casa del Mirto 1979

Бютрез: Очередной новый чиллвейв, только теперь не без ухищрений — минимальное наличие сэмплов нивелируется невероятно насыщенными и мелодиями, которые звучат, как если бы группа Everything Is Made in China переигрывала Teen Daze вечером на пляже, главным образом используя синтезаторы и, изредка, акустическую гитару; по-моему, удачно. 7/10

Fair Ohs Everything is Dancing

Бютрез: На своем первом альбоме группа Fair Ohs играет самую непритязательную музыку года — задорный летний серф-поп с акцентом на гитары и перкуссию; выглядит всё это очень здорово, хоть и наивно, то есть почти как группа The Drums, только в немного замедленном формате; ну и с вопросами вроде «куда уходит лето». 7/10

Dark Mean Dark Mean

Бютрез: Дебютный альбом фолк-группы из Канады, который, вроде бы записывали три года. Десять пронзительных песен, сыгранных на акустической гитаре (одна из песен так и называется — Acoustic), с помощью банджо, о котором здесь, кстати, целых две песни, есть трэк, записанная с помощью пианино; похоже, продолжительный срок записи себя оправдал. 7/10

I Break HorsesHearts

Бютрез: Очередной манифест новой шведской музыки, как всегда — прекрасный; дебютный альбом группы I Break Horses это насыщенный шугейз, дрим-поп наизнанку, колд-вейв как прием — барабанов почти не слышно, синтезатор выступает в роли редко используемого девайса, зато есть шумные гитары, которые звучат, правда, не особенно состоятельно; всё утопает в эхо, голос вокалистки словно стремится ввысь — то есть да, желание вполне понятное и слышали мы всё это уже много раз, однако завораживает это вновь и вновь. 8/10

Арчі: Напевно, ні для кого уже не секрет, що скандинавська хвиля - один із найсильніших рушійних струменів сучасної музики. Особливо сильно намітилася тенденція в інді-музиці, де максимально легко доставити свій продукт від студії до вух слухача. Проект Марії Лінден та Фредріка Балька стоїть десь поруч із землячкою Лікке Лі та данкою Оу Ленд. Тут є шугейзні хмари, суто дрім-попівські примочки і, звісно, ніжний, специфічний жіночий вокал. Цілком можливо, що хітом цього року стане пісня Hearts (наскільки в принципі можливі в наші часи "персональних ідолів" хіти), однак детальне вивчення альбому знайде там цілу низку хороших речей - від Winter Beats, що відкриває альбом і задає йому темп, і до Empty Bottles, котра, скоріше за все, лишиться недооціненною згідно з правилом "тільки ботани слухають заключні пісні альбомів". 8/10

Balam AcabWander/Wonder

Бютрез: Пионер витч-хауса, пенсильванский продюсер Алекс Куни сказал о себе вслух год назад, выпустил основополагающий релиз в рамках жанра; спустя год, он пробует себя в большом формате — получается здорово.

Сочиняя атмосферные и, что не удивительно, эфемерные трэки, Алекс как будто пишет сиквел без главного героя — его музыка это «я знаю, что вы сделали прошлым летом», правда, тревожность здесь скорее загадочная, чем опасная, чувство любопытства постепенно только возрастает, становится по-настоящему интересно что произойдет в следующий момент — первые тридцать секунд ничего не происходит, потом начинает — еле-еле слышный хруст переходит в странные сэмплы, скромный дабстеп превращается в безупречный эмбиент, вокал приглушенный, но слышно все отчетливо, биты лаконичные и поэтому чудесные; это вообще очень минималистичный, во многом таинственный альбом, что по форме, что по содержанию — и спойлерить совсем не хотелось бы. 9/10

Арчі: Що таке новий музичний світ, можна побачити на прикладі цього виконавця. За американськими законами він, либонь, ще й повнолітнім не вважається, а в світі музики - уже дока і навіть, певним чином, класик. Класик поки що одного жанру - таємничого й тьмяного вітч-хаусу, який він будив одним із перших своїми ЕР та викладеними у інетрі записами. Цілісний сольник хлопця із "одноповерхової америки" - це мішанина різноманітних звукових ефектів та стягнутих звідусіль вокальних семплів. Так, його альбом - типовий, можна сказати уже й класичний вітч-хаус. Тут ви почуєте сповільнений темп, музику, котра спуститься ніби досвітній туман, однак є риса, котра повністю відрізняє цей альбом від того ж Салему. Як сказав би лівановський Шерлок Холмс, там, де ви поставили мінус, треба було поставити плюс: якщо мічіганські служителі Пітьми розгортають перед нами сутінки, сповнені лиховісних сновидінь, топенсільванський тінейджер показує досвітні огні - ніжні, естетично довершені, сповнені оптимізму перших променів сонця. 9/10

Moonface Organ Music Not Vibraphone Like I'd Hoped

Бютрез: Самый занятый канадский музыкант и, наверное, главный энтузиаст инди-музыки нулевых, Спенсер Круг, фронтмэн Wolf Parade, Frog Eyesи еще нескольких групп разного калибра, запустил свой очередной сайд-проект и записал удивительно непохожий на себя альбом.

Вязкий синти-поп, из нового похожий больше остальных на последний альбом Джона Мауса, только более упрощенно — все песни сыгранны в одной тональности, спокойно, совсем без смены ритмов и без выдающихся звуковых эффектов, самый короткий трэк — шесть с половиной минут; это почти пост-дабстеп, абстрактный поп, опять же, замысловатая электроника не в стать автору; и вполне вероятно, что самый убедительный эксперимент года. 8/10

Fruit BatsTripper

Бютрез: Чикагская фолк-группа выпустила свой пятый альбом за десять лет и продолжает играть беззатейный фолк; неспешные мелодии, вальяжные интонации и минимум инструментов — не самая самобытная работа, однако по-своему красивая и любопытная. 7/10

Bombay Bicycle Club A Different Kind of Fix

Бютрез: Неоднозначная британская группа Bombay Bicycle Club выпустила свой третий альбом за три года и звучит теперь, словно смикшировав два предыдущих альбома; только если дебют, скажем, вовсе не получился, то вторая пластинка оказалась лирическим и милым фолком, абсолютно без притязаний.

Выразительные фолк номера, которых здесь всё-таки большинство, чередуются с сумбурными пост-бритпопом в стиле группы Supergrass; есть совсем уж неловкие моменты, когда вокалист бессмысленно начинает экспрессивно петь, но, надо сказать, происходит такое не часто. 7/10

Арчі: Коли група випускає третій альбом за три роки, неминуче думаєш, що їй дійсно є що сказати. Цього разу до звично легких і мелодійних гітар додалася група клавішних інструментів - часом фортепіано (як у Shuffle, напевно, найуспішнішій пісні добірки), часом - синтезаторні трелі. Головне ж - гурт при всіх експериментах та нововведеннях утримав загальну сонячність, оптимістичність звучання, що при всіх нових стилях, котрі заганяють в депресію, дуже цінно. Звісно, при такому шаленому темпі не уникнути й іншої, куди серйознішої думки - за такою скорострільністю ББК ризикує лишитися групою "оптимістичних замальовок", а, може, варто спробувати чогось іншого? 7/10

BeirutThe Rip Tide

Бютрез: Грустный и очень трогательный инди-фолк с помощью укулеле, трубы и под аккомпанемент десятка других инструментов — Зак Кондон играет примерно так уже десять лет; сначала это срабатывало в Латинском квартале, позже — среди друзей в Америке, а последние несколько лет срабатывает все чаще и немного в другой среде.

Ненамеренно превратившись в главного популяризатора псевдоностальгии, Зак эксплуатирует былые приемы теперь гораздо реже — балканские мотивы звучат вспомогательно, аккордеон играет всего пару раз, пианино начинает заглавный трэк на пластинке, впоследствии превращаясь в нервную поп-композицию; он поет воодушевленно и уверенно, как будто с высокоподнятой головой; даже о том, какой он одинокий. Раньше все это звучало под стать словам, сейчас звучит немного по-другому, однако не менее искренне и убедительно. 8/10

The WeekndThursday

Бютрез: Выпустив свой второй (из трех запланированных) микстейп в году, аккурат в предпоследний четверг августа, и, таким образом сдержав свое обещание, канадский человек под псевдонимом The Weeknd звучит теперь гораздо отягощеннее и, во многом, даже мрачнее, но совсем не хуже.

Седативная атмосфера первого микстейпа здесь, скорее, тревожная, почти упадочная меланхолия; упорные биты по прежнему невероятно красивые, изящность сэмплов теперь подчеркнута неспешными мелодиями, Абель фальцетом распевает все о том же, совсем чуть-чуть изменив акценты и методы убеждения — девушка, проглотившая двадцать таблеток подряд, видимо, канула в лету, но для The Weeknd «всё не так уж важно», он завещает новым девушкам убедиться, что они жаждут его, и, если да — будьте готовы в четверг; сам же автор, судя по всему, всегда готов. 9/10

Никита Прокопьев - Исследования на рыбах

Арчі: Назвати це релізом, напевно, поки не можна - так, хіпстери російського гуртка виклали в інет свої проби пера. Але звучать ці проби, повірте, цікаво. Лоуфайний синті з відзвуками авангардного попу, пронизливий голос - така "картина" їхнього стилю. І хай поки що все звучить як постмодерна гра й освоєння "передових технологій", потенціал в челябинського дуету немалий. Достатньо послухати трагічну й пафосну "Разреши мне" - найбільший поки що успіх російських хіпстерят. 7/10

Lenny Kravitz - Black And White America

Арчі: Коли вперше слухаєш альбом, трішки не віриш своїм вухам: звук першої пісні, "тезки" альбому, абсолютно "мотаунівський", неначе юний Джексон із своєю п'ятіркою вирішив вжарити щось у стилі кінця 70-х. Проте подальше прослуховування переконує - так, це колишній Ленні, й творчі надбання він зберіг, та ще й примножив. Тут є і тягучі, розслабленні пісні, й динамічні, стрімкі. Навіть всюдисущий Джей-Зі, а також іще один хх-король Дрейк, підсусідилися до потенційно успішної роботи відомого майстра. 6,5/10

Jacqui Dankworth - It Happens Quietlly

Арчі: Дочка класика світового джазу, Джекі Денкворт записала свій альбом після смерті батька. Власне, він ще присутній тут - є автором багатьох пісень, встиг попрацювати й над рекордингом деяких з них. Важко давати оцінку місцю цього альбому в джазовому потоку - потоку бурхливому, проте надто прихованому від очей і вух загалу. Ясно одне: маємо сильний, атмосферний альбом, той самий джаз, котрий буває тихим, але сковує увагу й змушує слухати все від першої до останньої ноти. 7/10

Mogwai - Earth Division EP

Арчі: Від класичного Могвея тут - всього-нічого: одна тільки Drunk and Crazy, та й то - умовно. Загалом, четвірка пісень - це щемливо зіграні фортепіанні партії з традиційною долею химерності та фірмовими могвеївськими трюками з назвами. Давати оцінку тут нема сенсу - це замальовки, ескізи, котрі могвеї накидали в своїх творчих пошуках. Такий собі "пікнік на узбіччі" в очікуванні нового повноцінного альбому - послідовника "невмирущого хардкору" від шотландських альтернативників. б/о

Tom Morello: The Nightwatchman - World Wide Rebel Songs

Арчі: Знаний борець за утопічну справедливість випустив сольник. Хто звик до Тома у RATM чи Audioslave, буде трішки здивований – музика далека від репкорних широт, із вкрапленнями всяких етно-world-вставок, геть як у Ману Чао якого-небудь. Тематика звична, чується із перших же фраз альбому – світова змова, підлий гніт капіталізму, трудящі страждають під бичами поневолювачів… Це все добре, але ж потрясаючий гітарист Морелло тут десь далеко, на задньому плані. А хотілося б – на передньому, як у Кочайзі якому-небудь. 5,5/10

Brett Anderson - Black Rainbows

Арчі: Сольник лідера Suede вкотре змушує переконуватися в харизматичності його вокалу, та й образу в цілому. Альбом із купою емоцій та справжньою сповіддю This Must Be Where It Ends запам'ятається (особисто мені) широчезною вступною піснею Unsung. Альбом загалом отримав докір критики із загальним штампом "не витримав власний темп". Проте чому ми повинні вказувати комусь, яку йому обирати швидкість? Чорні веселки - це поїздка з численними зупинками та об'їздними дорогами. Як, до речі, й Андерсон, постать надто велика, щоб поміщати її навіть у такі широкі рамки, як Suede. 8/10

Red Hot Chili Peppers - I'm With You

Арчі: Як і передбачалося, найважче буде говорити про найголовнішу платівку місяця. І тому наостанок я, напевно, відмовлюся від практики оцінювання й ренкінгування, а спробую описати, що ж почуто в довгоочікуваному, першому за цілих 5 років записі.

а) бекґраунд. Перці давно довели найголовніше: вони -одна з небагатьох груп, котрі не зосталися у своєму часі (умовно - злам 80-х і 90-х), а лишилися актуальними в новому часі й навіть більше - справедливо займають в сучасній музиці одне з провідних місць. Останній альбом групи - здвоєний, довжелезний Стейдіум Еркейдіум - постав монументальним за величиною, але максимально простим і сердечним творінням. Після такої великої роботи було зрозуміло, що група візьме паузу, проте не хотілося вірити, що це будуть аж 5 років, і що пройти цей шлях без втрат не вдасться;

б) очікування й тривоги. Коли група бере паузу, а її учасники активно співробітничають у суміжних проектах, це завше тривожно. Треба бути рейдіохедом дуже міцним колективом, щоб при цьому не розпастися і зберегти свій струмінь. На жаль, не убереглися й Перці. Якщо Флі та Чед Сміт не розчинилися у супергрупах Атомс фо піс та Чікенфут, то Джон Фрущанте таки знову залишив бенд, відчувши смак сольної творчості. Якраз навколо його персони й базувалися головні очікування та тривоги, і саме його тінь падає на нову роботу Перців;

в) перші відчуття. Не треба бути Перцезнавцем із 20-річним стажем, щоб припустити, що на новому диску саме Джона не вистачатиме більше всього. І хоча новий учасник загалом-то на рівні, йому доводиться боротися із ношею "спадкоємця Фрущанте". Тому й здається, що альбому бракує гітарних соло, та й голос Кіддіса звучить самотньо без тонкого, пронизливого бек-вокалу від Джона. І хоча все, здавалося б, на рівні, а Флі й взагалі тягне на собі запис, як добрячий локомотив, чогось не вистачає. Мабуть, я ще не готовий визначити для себе, що ж означає альбом перців із мухою на таблетці. Треба ще послухати, може, й зміню свої скептичні перші враження, хз.

Такий був останній місяць літа, і серпень, треба сказати, вийшов і зірковим, і яскравим. А як же осінь? А осінь навіть перевершує сонне літо! Уже перші дні вересня подарували нам купу релізів, які меломани можуть невозбранно надибати в інтернетрях: The Drums, Kasabian, dEUS, Ladytron, Melanie C, The Kooks, Girls, Grouplove, Evanescence, Lady Antebellum, а днями - й інтригуючий та довгоочікуваний новий альбомчег Coldplay! Словом, геть курортний настрій, спогади про відпустки/канікули - осінь має для вас свої сюрпризи, і в музиці також!

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Серпень 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 182 Стр.  1  2 

Рекомендовал эту запись

*поклон*

Як касабяни, кукси? (останніх ще й не слухав, до речі)

касабиан годные, куксов еще не заценил
Рекомендовал эту запись

Канадская музыка вообще все глубже и глубже в меня проникает. Moonface новый успел слухнуть - не мое немного. Только почему запустил? В начале прошлого года уже епшка была.

Пасіб. The Dears заціни, особливо в живих виступах (вони люблять імпровізувати, буває, пісні до 9-15 хв розтягують)
Кстати, если уж грить про сайды вулфпарадовцев, новый альбом Handsome Furs тоже не очень пошел. предыдущий лучше был
мне показалось, что Hadsome Furs на своем уровне записали альбом; то есть правда, ни больше, ни меньше

Нате вам годний кліпець:

А дивився з твого твітеру, дуже гарно зроблено)
чекаааай, а який у тебе там нік? (можна в ліч)
Видел у тебя в твиттере, прекрасный клип [2].
приємно, що і там читаєте)
Рекомендовал эту запись

вот жеж блин, я слушала только перцев и касабиан. поговорим?)

о первых лучше просто промолчать, а о вторых пока не совсем понятно что писать.)
под пару песен первых я делаю зарядку - это уже хорошо. а вторые на 60-70% мне понарвились, внезапно. А еще я недавно поставила washed out, и они мне тоже понравились, и тоже очень внезапно. наверно, под настроение попали
У мене поки що на перців одна нецензурщина.) Тобто, вийшло половина Стейдіуму Еркедіуйму - попсова половина. А от драйву, хітовості - 0%
вот и правильно, прибереги матюки, ибо с 1 ноября все спец.рады закрывают, ВАК реорганизируют и когда и что откроется - непонятно) а я еще я в бр.зеленом написала о стриптизе) мужском)) а никто не читает(

А мені дуже сподобались, наприклад, Did I Let You Know та Even You Brutus. На тому ж здвоєному Аркадіумі могу відзначити лише заглавний трек та Death of Martian. Тобто нова платівка вдвічі краще :)

Доречі, про Avril Lavigne ти писав цього року? От де розчарування так розчарування! Зрозуміло, що марку перших альбомів було б важко підтримувати, але ж не настільки...

Рекомендував цей запис

Мені, якщо чесно, сподобалась перша половина альбому Перців, далі - не те, все-таки, вони, напевно, більше не перевершать себе періоду Blood Sugar Sex Magik, Кравіц - дуже приємна музика, ностальгія гарна, а от другий мікстейп The Weeknd не сподобався, особливо якщо порівнювати з першим, який заслухав до дір. Чекаю на ваші оцінки за вересень, оскільки в цьому місяці дуже багато гідних робіт, на мою думку, при чому, що The Kooks, що Kasabian випустили непогані альбоми, а Slow Club - одне з відкриттів 2011-го для мене.

о RHCP написал внизу, а что с Викндом не так?
Не знаю, не зачепив зовсім. В першому мікстейпі семпли краще були, імхо, а отже і атмосфера
Я вважаю, що Перці в кінці 90-х довели всім і вся, що 1991 рік - не кінець їх можливостей. Навіть 2006-й мені більше подобався, хоч там вони відійшли від традицій і зіграли максимально просто й правдиво
Рекомендовал эту запись

Супер. Как всегда. Хорошая работа.

спасибо
*поклон* Є тут якісь групи, які ти любиш?
Не совсем. Пепперсов терплю. Ленни тоже. Андерсон неплох. И Бейрут тоже.
я о RHCP решил не писать, чтобы не осквернять когда-то хорошую группу, ну и это просто слишком плохой альбом
Рекомендовал эту запись

Слышал Трон, Викнд и Морелло. Надо слухнуть Rapture, Beirut, Acab, RHCP, Mogwai и Ленни.

А вообще для меня три свежих альбома (К, К, Д) гораздо важнее всех летних релизов. Я, собственно, поэтому их прослушку и откладываю. 

если Драмс нравятся, то Fai Ohs тоже нужно
ок боже
Рекомендовал эту запись
пасіба)
ох, новые Girls получили 9.3 и Бест Нью Мьюзик
хехе, побачимо, як на груплов світ зреагує)
Рекомендовал эту запись

не чув

заинтересовало что-то?
перша обкладинка)
до речі, шикарний місяць був. Порівняно із дохлим липнем - взагалі фонтан. Щоправда, один перший місяць вересня усе літо перевершив)
первый месяц сентября)?
може щось ы закачаю для оцінювання)

Бютрез правий. Оце найкрутіша обкладинка місяця:

Хто які круті обкладинки альбому цього року бачив?

у Флит Фоксиз невероятной красоты, у Джона Мауса еще забавная, ну и Балам Акаб, но оно мне сразу о Эшкрофте напоминает

Рекомендовал эту запись

иеееее, старые боевые лоси))))

я лось.
"лось" и "старый боевой лось" - совсем не одно и то же))))
Рекомендовал эту запись

Стр.  1  2 
 



Бубуц-гугуце (с)

Archieto.gif

  • Хтось катається інтернетом, немов на швидкісному катері: пафосно та безцільно.
  • Хтось – як на вантажівці, набитій важким крамом: з примусу і по роботі.
  • Хтось – як турист на легковику: по карті, від заправки до заправки.
  • А хтось живе тут, неначе в треллері-причепі: бо справжнього дому нема...

Інтернет радикально змінює психологію взаємин людини з простором і часом. Він привертає увагу до того, що потрібно людині зараз, і, у той же час, є легкодоступним; через це може згаснути інтерес людини до знань і розвитку самостійного мислення. Однак людині життєво необхідні час і спокій, щоб поміркувати про таємниці життя, поступово виростаючи в зрілому пізнанні самого себе й навколишнього світу.

Послання Іоанна Павла II до XXXVI Всесвітнього дня засобів масової комунікації. Ватикан, 2002 р.

"Я вирушив на річку, щоб подивитися на риб, які пропливали мимо, але коли дістався до річки, мені стало так самотньо, що захотілося померти".

No shelter to hide

Мы эмигранты грустной страны


Last.FM Milestones
100000th track: (16 Feb 2013)
Justice - Genesis
13452679.jpg
Generated on 27 Feb 2013
Get yours here

Опрос

Найкращий Остап Бендер в історії кінематографу - це...


Мої музичні преференції

У цих давніх записах я написав коротенько про свої улюблені музичні групи та про те, за що я їх люблю.



Опрос

Брям пум пам тум пам???



Зараз в студії


онлайн


Прийшли на вогник

free counters


ПРЕФЕРЕНЦІЇ


Пра Гарфільда:)


УВАГА!


Чти! Бди!! Кланяйся!!!

1. Это Интернет, тут могут послать нахуй.

2. Выбор есть. Не нравится, не читай.

3. Трёшь и банишь, значит пидарас.

4. Аноним хуже пидараса.

5. Будь готов, что всё, что ты написал в Интернете, может стать достоянием общественности. И не пизди, если станет.

6. Всё, что вы напишете, на самом деле уже давно является бояном.

7. Общаясь виртуально, будь готов к реальному общению с теми же людьми. Тот, кто замыкается в виртуале — хуже анонима. Не скрывай лицо за аватаром. Всё равно найдут, если захотят.

8. Прежде чем спросить людей, спроси у поисковой системы.

9. Прежде чем лезть в сетевую дискуссию, подумай, в курсе ли ты вообще.

10. Спиздил — ставь копирайт. Не знаешь чьё — не пости. Не поставил — пидарас.

11. Не трави, и не травим будешь.

12. Не парься! Не всё, что происходит в интернете, тебя касается.

13. Однажды попавшее в интернет остаётся в интернете навсегда.

Підпис:

Великий Анонімус

Якщо сталося неприємне, вам сюди.


КП


Щоб зеленіло))


Громадянська позиція


Гов ту сінема

ОБОЗ.ua