It reminds me of the song I sing

When there's nothing left to say


Музичний 2012-й. Випуск 4. Квітень (версія Арчі та Бютреза)


butrez: За окошком месяц май, и в этом смысле работает поговорка, что лучше поздно, чем никогда — это действительно долгожданный апрельский выпуск и, честно говоря, уже в конце недели есть смысл ждать майский; как минимум, чтобы еще раз признаться в любви Beach House.

Jack White Blunderbuss

butrez: Выпустив пять лет назад последний, как потом оказалось, альбом The White Stripes, Джек Уайт превратился в главного гитариста Америка — за эти пять лет он выпустил второй альбом The Racounters, создал еще одну супергруппу The Dead Weather (и выпустил с ней два альбом в течении года), записал песню для «Кванта милосердия», появился на вестерн-альбоме, о нем сняли фильм, а еще он помог записать альбом своей жене  и превратил Third Man Records почти в главный новый независимый лейбл; и наконец-то записал сольный альбом.

Большего всего это похоже как раз на первый альбом The Raconteurs — то есть, конечно без «Steady, As She Goes», но тем не менее — это проницательная гитарная музыка, блюз, но не навзрыд, урбанистическое кантри — это очень традиционная пластинка, здесь нету синтезаторов, здесь без сэмплов и записывают, на удивление, в студии; то есть, это как группа The Decemberists, только не скучно; и, сейчас, лучше, чем у Джека Уайта записывать такую музыку ни у кого не получается. 8/10

userinfo.gifarchie: Ім'я Джека Уайта останніми роками все більше звучало у зв'язку із найактуальнішими проектами американської гітарщини. Він зовсім не сидів без діла після The White Stripes: співпраця у складі гуртів The Raconteurs та The Dead Weather принесла йому лаври однієї із найкрутіших персон рок-сцени США. Однак після участі в складі трьох послідовно успішних гуртів логічним продовженням розвитку музиканта стала перша сольна платівка. Не можна сказати, що Джек робив її повністю із новими людьми - у запису взяло участь півтора десятки чоловік - і із його попередніх проектів, і навіть його недавня дружина, процес розлучення з котрою розпочався якраз по ходу роботи над дебютним альбомом Уайта. І цей факт ще більше доповнив образ стійкого митця - яка погода не була б за вікном, Джек лишається вірним собі. Агресивні, потужні гітари, суміш гаражного року, блюзу та кантрі, шалений ритм і яскраво виражена манера артиста. Запис гідний, жаль, потенційно хітових композицій, на кшталт 16 крекерів, на ньому небагато. 7,5/10

Mystery Jets Radlands

butrez: Уже четвертый альбом весомой британской группы; очевидный оммаж британской музыке 70х – то есть, конечно, не Дэвиду Боуи, а скорее Soap Opera группы The Kinks — неспешные, запоминающиеся, беззаботные песни — лучшие примеры здесь звучат, как отождествление британского инди-рока нулевых — великого в своей безмятежности. 7/10

Spiritualized  Sweet Heart Sweet Light

butrez: Один из самых главных людей шугейза в истории, Джейсон Пирс, выпустил в рамках в своей группы Spiritualized — и казалось, что удивить этим никого нельзя; самая известная работа группы датируется еще прошлым веком, а слово Spiritualizedв новостях можно встретить скорее, как новость об очередном овердозе Джейсона — сейчас, вроде бы, с этим покончено.

И тоже, в общем, оммаж — психоделия вне времени, Лу Рид уже после The Velvet Underground, только гораздо умнее (что, на самом деле, и отличает Джейсона Пирса) — то есть, это одновременно и вопрос, и ответ от автора на тему «пацаны, нахуй так жить?»; и кажется, что Пирс уже понял что надо как-то по-другому — здесь есть госпел, есть долгие классические проигрыши и характерные интонации, есть глубокомысленные тексты — и просто замечательная музыка. 7/10

Keane Strangeland

butrez: Некогда замечательная британская группа Keane, выпустила свой четвертый альбом — и пасть ниже, вроде, уже невозможно; не совсем понятно, когда группа совершила поворот не туда — EP двухгодичной давности нельзя назвать выдающимся, но этот альбом уделывает даже его. Постыдный американизированный поп, безнадежные и даже беспомощные мелодии, это самый длинный и самый плохой альбом группы, они настолько упростили свое звучание — что совсем ничего не осталось; большую часть альбома Том Чаплин практически беззвучно поет под аккомпанемент таких же неодушевленных инструментов — увольте. 4/10

userinfo.gifarchieКін зійшов на манівці пару років назад, після гарненької прилизаної поп-рок-музики почавши записувати невиразні дуети з реперами. На жаль, нова робота - лише невеликий крок на шляху до повернення до витоків, як це анонсували самі учасники гурту. Все це звучить уже більш "кінівсько", однак досить нудно. 6/10

The Cribs In The Belly Of The Brazen Bull

butrez: Расставшись с Джонни Маром, казалось бы, и без того не выдающаяся группа The Cribs рискует превратиться в совсем посредственную — получилось наоборот; это совершенно точно лучший альбом группы — гитарная музыка на всю громкость, альбом записанный в одной тоне, без перерывов и заминок — но ни в коем случае не пошлый и унылый, наоборот — очень, простите, тщательный и замечательный. 7/10

The Temper Trap The Temper Trap

butrez: Второй альбом молодой австралийский группы. Стадионный рок во всей своей карикатурности здесь конкурирует с деликатным инди-попом — мощные протяжные номера меняются лаконичными треками вполголоса, это очень контрастный альбом — он хорошо записан, здесь без группы Muse, у него интересный ритм — и в этом смысле он немного напоминает прошлогодний альбом Wild Beasts; правда, всё-таки гораздо упрощеннее. 6/10

userinfo.gifarchie: Дагі Мандагі і його гурт прокинулися знаменитими десь паралельно з виходом фільму 500 днів літа: Світ Дізпозішн, літня й легка, стала гімном свого літа, беззаперечним хітом і повним відкриттям. Чи чекає таке ж визнання хоча б одну пісню із нового альбому? Навряд чи. Це непоганий запис, тут є що послухати, однак він не стане ні проривом, ні гідним продовженням попередника. 6/10

oOoOO Our Loving is Hurting Us

butrez: Новый и, всего лишь, второй EP пионера витч-хауса; тревожный, загадочный и проветренный дрим-поп — это по-прежнему очень жанровая и эстетская музыка, теперь правда и вовсе не зловещая — и это, оглядываясь на великий прошлогодний альбом Balam Acab, кажется лучшая метаморфоза произошедшая с витч-хаусом в целом – зловещий тон сменился мечтательной прострацией, а некоторые песни звучат очень интересно — дебютный трек на EP и вовсе в какой-то момент напоминает евро-поп начала нулевых, только в отличии от всем вам известной группы,  автор совсем не стремится сбежать и делает все гораздо спокойнее. 8/10

Turning TorsoSerendipia

butrez: Дебютный альбом человека из мексиканского города Керетаро; футуристический поп во всей своей красе — воздушный и абсолютно гипнотический бит, невероятно пронзительные мелодии, это лучшая новая электронная музыка на свете — чтобы вкратце, это как King Krule только без слов и с акцентом на дрим-поп. 9/10

Rufus Wainwright - Out Of The Game

userinfo.gifarchie: Руфус Уейнрайт випустив, можливо, найважчу платівку в своєму житті. Він втратив матір, котра багато означала для становленні особистості маленького Руфуса й привила йому любов до прекрасного. Марту Уейнрайт, як і його батька, Лондона, можна почути на бек-вокалах альбому Поза грою. Руфус знову повернувся до співпраці із Ленноном-молодшим, та й загалом зібрав потужний колектив. Щодо мистецької вартості запису, варто знову відзначити експерименти майстра барокко-попу. Якщо попередні альбоми були реверансами у бік опери, то цього разу вийшло щось середнє між клавішними хітами Елтона Джона та ранніми піснями самого Уейнрайта. Ностальгійне повернення до традицій "інтелегентної естради" вдалося, і альбом, безсумнівно, порадує прихильників музиканта. 7/10

Santigold - Master of My Make-Believe

userinfo.gifarchie: Санті повернулася після 4-річного мовчання. Їй було що переоцінити й було про що подумати - за час від випуску свого дебютного альбому вона не тільки змінила літеру в творчому псевдонімі (було Сантоголд), а й встигла попрацювати із низкою відомих людей музики, серед яких можна виділити Канью Уеста або ж Лікке Лі. Новий альбом не настільки агресивний і поривистий, як дебютний, однак Санті лишилася вірною своїй творчій манері. Нью-вейвівська електроніка знову вдало поєднана із африканськими стилями, вокал Санті знову задиристо-визивний. 8/10

Marina and the Diamonds - Electra Heart

userinfo.gifarchie: Марина записала приблизно такий альбом, який мала записати, наприклад, Мадонна. Досить міцна поп-музика із миттєво запечатуваними у пам'ять приспівами, міцний посил і образ Примадонни, та й загалом - чітка й очевидна образ-концепція. 8/10

The Dandy Warhols - This Machine

userinfo.gifarchie: Час іде, і вічні пацани Денді Уорхоллс потихеньку устаканилися у званні справжніх ветеранів американського інді-року. Нині від колишніх експериментів із психоделією лишилося небагато, на виході маємо чіпку гітарну платівку, котра часом звучить досить цікаво і свіжо, однак у підсумку не виходить за межі традиційної для гурту мелодіки. 7/10

Chimes of Freedom The Songs of Bob Dylan

userinfo.gifarchie: Записаний для місії міжнародної правозахисної організації альбом каверів Боба Ділана порадував, більшою мірою, іменами - Марк Нопфлер і Том Морелло, Джонні Кеш і Піт Тауншенд, Патті Сміт і Елвіс Костелло, Ленні Кравіц і Адель, Орен Лаві і Квінз оф зе Стоунхендж, Кнаан і Шінейд ОКоннор, Марун 5 і навіть всюдисуща Майлі Сайрус... Насправді ж дійсно високовартісних каверів виявилося обмаль. Сподобалися хіба що Морелло і Бенд оф Скуллс. 6/10

Electric Guest - Mondo

userinfo.gifarchie: Буває так, що із перших звуків відчувається почерк. Ось і в дебютнику Електричних Гостей цілком і повністю вгадується Дейнджер Маус. Навіть якщо ви не чули, що він працював над Мондо, ви все одно співставите їх звучання із Броукен Беллс і пізнім Гнарлзом Барклі. І, до речі, порівняння зовсім не нівелює дебютантів - досить приємна вуху музика, такий собі не переобтяжений нічим зайвим електро-інді-поп. Звісно, Америки не відкриває, але американських молодих музикантів - цілком. 7,5/10

The Flaming Lips - The Flaming Lips and Heady Fwends

userinfo.gifarchie: А от найкращим (і, можливо, єдиним) релізом, вартим посиленої уваги, став збірничок Флеймінг Ліпс, записаний із купою камерадів починаючи від НІка Кейва й закінчуючи Крісом Мартіном. Звучить усе це в достатній мірі безшабашно й шизофренічно, а і навіть при такій кількості зірок різних величин химерно-карикатурна постать Уейна Койна височіє, неначе Емпайр Стейт Білдінг. Круто. 9/10

Згадати:
--- Січень 2012
--- Лютий 2012
--- Березень 2012
--- Квітень 2011

Багато цікавого уже вийшло у травні. І Нора Джонс, і Регіна Спектор, і всякі там гарбажі. Так що стей тьюнед, ми встигли запостити квітень у травні, значить - і червень встигнемо. Піс, посони!


Стук-стук | Відзначилися: 47

Музыка : Justice - Genesis  

Музичний 2012-й. Випуск 3. Березень (версія Арчі та Бютреза)


userinfo.gifbutrez           userinfo.gifarchie

Тут у кулуарах доводилося чути крамолу, що ми до кінця квітня не здамо в тираж березень. Фіглі! По секрету, ми скоро й квітень забацаємо!

Так, хоч і з затримкою, але музичний огляд Арчі та Бютреза все-таки оглядає новинки шоу-бізнесу та його підпілля. Не забуваємо, звісно, й про iwannabeadoored, хоча часу бракує й пишемо далеко не все, що хотіли б. А під катом - найкращі новинки третього місяця 2012 року. Гоу!

Читать дальше...

Не виключено, що ми щось забули. Само собою, ми багато чого похерили. Були альбоми, які вразили вас особливо? Бабкін, Айрон Мейден, Нікі Мінадж, Кейті Мелуа? У каменти. А наступний місяць - це уже реальні, доступні на дотик, альбоми Джека Вайта і Руфуса Вейнрайта, Сантіголд, Марини Діамонідіс, Денді Уорхоллс і самого - так, так, так - Мерліна Менсона.

Stay tuned, дудец!

Згадати:
--- 2011 рік ч.1, ч.2
--- Січень 2012
--- Лютий 2012
--- Березень 2011


Стук-стук | Відзначилися: 86

Музичний 2012-й. Випуск 2. Лютий (версія Арчі та Бютреза)


userinfo.gifbutrez           userinfo.gifarchie

userinfo.gifarchie: Всім привіт! Цього разу нас довелося розштовхувати трішки довше, ніж зазвичай (це не навмисно, чесно-чесно), однак очікування, сподіваємося, було варте того: другий місяць 2012 року подарував кілька вартісних релізів, та й просто слухабле цього разу вистачало.

userinfo.gifbutrez: Получился какой-то удивительно женственный месяц – во всех группах , кроме Sonic Death (у которого, в общем, о любви) и Perfume Genius (который гей), есть девушки и они играют важную роль; почти всегда оправданно.

Читать дальше...

Згадати:
--- Січень 2012
--- 2011 рік ч.1, ч.2

 
 

Стук-стук | Відзначилися: 39

Вісті від Арчі та Бютреза: у нашого проекту новосілля!


userinfo.gifarchie: Всім привіт! Дякуємо, що за давньою традицією нас розштовхували й нагадували про місію™ із щомісячного огляду музичних новинок. Так-так, ми каємось, але всі іменини вже відсвятковані, всі справи підшиті, тому не далі, як найближчими днями, ми запостимо наші музичні ніштячки.

А поки у нас цікава новина, котра, сподіваємося, відкриє нові горизонти для музпросвіти Слово французькій стороні.

userinfo.gifbutrez: Идея с переездом и сменой формата, надо сказать, витала уже достаточно давно – и каждый раз, когда она поднималась вновь, мы задавали вопрос – а есть ли смысл? Пока не совсем понятно, но интересно попробовать немного в другой форме – в этом блоге можно будет увидеть как и полноценные посты, так и просто видео, картинки или новости; понятное дело, что обновляться блог будет гораздо чаще, чем в раз месяц – и это, кажется, самый основной плюс. Появления этой платформы, кстати, никак не повлияет на регулярные месячные выпуски – только вот пока не совсем понятно будут ли они по-прежнему оставаться на ХБ.

userinfo.gifarchie: передбачаючи типовий набір FAQ - ні, це не перееїзд, ні, це не зрада ХБ. Просто час від часу у нас із месьє Бютрезом виникає купа окремих ідей, котрі не втулиш в щомісячний музичний огляд, але й поділитися ними дуже хочеться. Нова, суто музична платформа розв'язує нам руки у, з одного боку, бажанні не вантажити френдів, котрі не дуже зациклюються на музиці, сутомузичними постами, а з іншого - дозволяти собі робити не якісь великі, громіздкі записи, а ділитися сіюхвилинними цікавинками без чотиризначної кількості знаків.

Усе перелічене призвело до появи проекту iwannabeadoored, який ми розмістили на blogspot'і. Не зважайте на непричесаний вигляд - ми просто запостили туди красивий лук одного правильного хлопця, надалі радо вислухаємо ваші думки й пропозиції стосовно дизайну й приємних фіч. Сподіваємося, і нам, і вам він буде до вподоби, і ми зможемо ділитися там музичними (хто зна, може, й не тільки) ніштячками.

Stay tuned, dudes!

Уже найближчим часом - обіцяний Лютий музичний, а також одна сюрпризна цікавинка - ми хочемо дізнатися вашу думку в такій специфічній сфері, як українська рок-музика. Далі буде. Обов'язково.


Стук-стук | Відзначилися: 32

Музыка : The Maccabees - Went Away  

Музичний 2012-й. Випуск 1. Січень (версія Арчі та Бютреза)


Привіт, друзі! Дякуємо усім, хто розштовхував і нагадував нам про нашу рубрику, і знову на просторах Хайблоггера музичний огляд. 2012-й, звісно, розпочнемо із самого початку: січень музичний, яким він є - насиченим, різнобарвним і досить сильним.

 butrez           archie          

Lana Del Ray Born to Die

butrez: Новый американский секс-символ, интернет вирус невиданного масштаба, молодая американская девушка под псевдонимом Лана Дель Рэй, есть мнение, что самая обсуждаемый музыкант нынешнего года — выпустила свой первый большой альбом; и теперь о ней говорят еще больше.

Большинство песен Ланы объединены невероятной фатальностью; будь то трэк про вечную любовь, будь то трэк про любовь на фоне видеоигр, будь то экзистенциальная рефлексия «мы рождены, дабы умереть» —  ее сочинительский талант это, простите, своеобразный новый фолк – романтические, но очень урбанистические песни; конечно, некоторые трэки на этом альбоме звучат, как забракованные и очень неловкие поп-песни, она кидается из старого r’n’b  в почти поп-панк, ей не всегда хватает убедительности; в этом свете, не совсем удачное выступление на «Saturday Night Live» и обвинения в плагиате – это только очередные контраргументы и спекуляции о маркетинг-проекте звучат не так уж абсурдно; «обреченная стать звездой» через какое-то время может оказаться не совсем удавшимся студийным замыслом – но хотелось бы верить, что всё это пока из-за отсутствия уверенности; как бы там ни было, по-моему, за « Video Games » можно простить всё. 7/10

archie: А шкідлива штука - хайп. Ще задовго до появи не те що альбому, навіть першого кліпу, творчість товаришки Л.Дел Рей обговорювалася на всіх форумах і чятєгах, і оцінки музики поступалися місцем фундаментальним аргументам на кшталт "троянський кінь музіндустрії", "дочка мільйонного інтернету", і зовсім убивчого "у неї качині губи, силіконом накачані". Якщо ж винести за дужки обговорення Лани Дел Рей як явища, побачимо, що на виході маємо цілком адекватний, сильний поп-альбом. Та й бути інакше не було при живих гремміносцях, котрих десятком задіяли при випуску дебютника "дівчинки-нізвідки". Що ж найбільше бісить у Лані хейтерів? Підозрюю, не занудливість альбому, виконаного ніби на одному мотиві, не монотонне бубніння у вигляді вокалу, не загравання на ретро-кониках як данина моді на вінтажі. Бісить їх та сама "хірургічна" посмішка, короткі шортики і тато-мільйонер. Музика тут дуже далеко, і індустрія, знову завдавши удару, вкотре перемагає. Підйом Лани - не нове явище, і нагадує мені десятки інших проектів, та Кейті Перрі ту ж. Тому за нотками таких її пісень, як Off to the Races, можемо легко спрогнозувати, що вже другий альбом пані Лани міститиме в собі кілька дуетів із Тімбалендами, Фаррелами, чи з ким там буде модно на той час, а загальне звучання схилиться від приємних вуху повільних, густих балад до усередненої попси а ля Гагонько, Брітні Спірс, Риганна і т.д., і т.п. Так, усі ми народжені, щоб померти. І музика народжується, щоб померти, також. Тому треба відкинути списи вбік і просто послухати альбом із кількома дуже сильними піснями, адже у майбутньому він може не повторитися більше ніколи. 7/10

The Maccabees Given to The Wild

butrez: Группа The Maccabees не собиралась и не должна была всех побеждать и, честно говоря, не победила – но вот как-то так произошло, что выпустила свой лучший альбом; теперь они сочиняют неспешные и немного отрешенные песни — иногда это звучит, как замедленные Glasvegas, иногда как бурлеск версия группы Coldplay; но, чаще всего, это звучит попросту заурядно. 6/10

archie: Останнім часом, на хвилі провалу Колдплей і творчих відпусток їх численних колег по амплуа, небагато було таких простих, непретензійних платівок: навіть Сноу Петрол - і ті вдалися до денсполових електронних причандалок. А от Маккавеї зуміли записати досить м'який альбом для легкого прослуховування, настільки рівний, що навіть зачепитися нема за що. Різкими змінами темпу а ля Квін чи Аркад Файр, задушевним вокалом а ля Вампайр Вікенд і милою мелодійністю вони викликають симпатію. Але слухаючи їх, весь час ловиш себе на думці, що забагато викликають вони порівнянь. Надто забагато, щоб говорити про творчу індивідуальність:-( 6/10

The Big Pink Future This

butrez: Второй альбом одной из лучших молодых британских групп; изящный шугейз превратился в патетичную рок-музыку для стадионов — но не слишком утрированную; шумы остались, просто стало произносится больше слов,  несмотря на это, всё же прежние приемы The Big Pink — подвальный звук, загадочный бит и выдающиеся синтезатор — идентифицировать не составляет труда; звучит, правда, лучше, чем можно было представить — и в отличии от второго альбома Justice желание слушать после второго раза не пропадает. 8/10

archie: Цілком можливо, мені важко зберігати об'єктивність, адже йдеться про альбом, вочевидь, моєї найнайнайулюбленішої групи ever, але все одно я відмовляюся розуміти того шквалу критики, котрий звалився на голови "великорожевих" після другої студійної платівки. Так, це очевидно і зрозуміло, пісень, рівних Velvet, тут немає (такі раз на десятиліття з'являються, sic!). Але загалом платівка дуже сильна й очевидно заслуговує на місце серед найкращих записів останнього часу. Дещо оновивши склад (немає тепер ударниці Акіко, зате нова дівчина за барабанами, плюс додався талановитий мулат-мультиінструменталіст, скрипка котрого у цьому виступі справді кааайф), гурт зробив звучання більш електронним, гітари звів до рівня орнаменту, однак залишився впізнаваним. Навіть провідна пісня альбому, Stay Gold, виглядає цілком логічним продовженням переможних традицій Dominos. Не збулися, на щастя, слова із інтерв'ю Роббі та Майло, у яких наступна платівка обіцялась із впливом хіп-хопових традицій, зате вони точно "лишилися золотими", як Понібой: це все та ж приємна вуху приелектронена музика - не претензійна, не слащава, радше - щира й душевна. Шансон для вух хіпстерят, попса для прихильників концептуальності. 10/10

Cloud Nothings Attack on Memory

butrez: Удивительная схожесть групп Smiths Westerns и Cloud Nothings не может не вызывать аналогии – у обоих первые альбомы были, в общем, об одном — сыграть максимально громко во время школьных перемен; обе свои вторые альбомы выпустили в самом начале года и тут же становились «новыми лучшими группами», и в обоих случаях это было предсказуемо, как только появились дебютные песни этих же пластинок.

Новый альбом Cloud Nouthings — это своеобразный оммаж гранжу, в каком-то смысле попытка сыграть любимую музыку, но всё-таки немного переиначивая ее на свой манер – протяжные баллады срываются в нойз-трэки,  перкуссия гремит, вокалист старается изо всех сил; но получается, скорее, как и раньше — шумный, решительный, но донельзя забавный гитарный поп. 7/10

Chairlift Something

butrez: Выпустив, фактически, первый чиллвейв альбом в истории, группа Chairlift замолчала почти на четыре года; жанр за эти три года стал трэндом, успешно пережил хайп и превратился буквально в  синоним новой электроники;  Каролина Полачек  записывалась с различными важными людьми, начиная Washed Out  и заканчивая группой Guards, но обещала новый альбом — и обещание сдержала.

Вязкий чиллвейв встречается совсем редко, сейчас это похоже на новый синти-поп — так, если бы Class Actress была менее элегантной; эта бойкая, упорная и удивительно вальяжная музыка — пульсирующий бит переливается с витиеватыми электронными мелодиями, это действительно очень похоже на звуки родом из 80х и звучит удивительно гармонично в своей непринужденности; всегда бы так. 8/10

Porcelain Raft Strange Weekend

butrez: Благородный мужской поп; дебютный альбом итальянского человека Мауро Ремидди, живущего в Лондоне – десять выдающихся электро-трэков; лучшие приемы новой электроники — сонорное шугейз-звучание,  деликатный бит, лаконичные мелодии — в идеальном мире электронная музыка звучала бы только так. 9/10

Grimes Visions

butrez: Новая и долгожданная пластинка канадской девушки Клэр Буше; на обложке цитаты из Анны Ахматовой, внутри — пульсирующий электро-поп, немного лихорадочный, но на самом деле очень милый — футуристические и порой тревожные звуки, девичий голосок и минималистические мелодии превращают этот альбом в одно из лучших новых высказываний на тему электро-экспериментов . 8/10

Leonard CohenOld Ideas

butrez: Новый альбом Леонарда Коэна, едва ли ни единственного из столпов американского фолка, который продолжает выпускать альбомы, и, практически всегда – великие; его первая пластинка за восемь это акустическая гитара, фортепиано, струнные – Леонард Коэн не поет, он скорее рассказывает – чаще всего, это экзистенциальные размышления обо всем, но теперь Коэн акцентирует на смерти – это грустный, немного отрешенный, но очень трогательный и красивый альбом. 8/10

First Aid Kit – The Lion’s Roar

butrez: Очередная великая шведская группа выпустила свой второй альбом; две девушки сестры, любящие Fleet Foxesзаписали абсолютно выдающуюся пластинку. Пронзительный голосистый фолк – звучит и правда, как девичья версия Fleet Foxes, только менее замысловато; скажем, если бы Ликке Ли перепевала Кристиана Мэттисона; приемы не новые, приемы простые, но невероятно убедительные и красивые. 9/10

Shearwater - Animal Joy

archie:  Я й раніше був великим прихильником цього гурту, а новий альбом і взагалі неймовірно сподобався. Яка внутрішня енергія, який ледве стримуваний драйв! І вокал, ніби слабкий, але дуже пронизливий і щемливий, і нові аранжування прекрасні, та й загалом - Шируотер обріс м'ясом. Шик, блеск, красота - 10/10

Brett Anderson - Crash About to Happen (EP)

archie:  Під кінець 2011-го з'явилася іще одна ЕР-шка від знаменитого фронтмена знаменитого гурту Suede. І знову не перестаєш дивуватися, наскільки багато означає життєвий досвід: Бретт звучить все так же стильно й м'яко, але скільки міці у цих його сольних роботах, скільки сили! Окрім іменної пісні та її ремікса, чуємо тут ще дві пісні, і знову мушу повторити - Андерсон є одним із найбільш недооцінених вокалістів Британії. 8/10

Nada Surf - The Stars are Indifferent to Astronomy

archie:  Після успішного студійника Lucky скромні ньюйоркські рокери взяли своєрідну паузу, аби випустити альбом каверів. І, треба визнати, навіть на цьому невдячному полі роботи досягли успіхів. Тим цікавіше було зацінити їхній сьомий альбом, плід праці та фантазій винятково учасників гурту. Не зрадивши своїй загальній сонячній манері, Nada Surf вкотре порадували оптимістичним записом. Тут традиційний медовий вокал, гітари і порція життєвого позитиву. Хоч щось стабільне у нашому тяжкому світі. 6/10

Therapy? - A Brief Crack of Light

archie:  Ірландські ветерани випустили 13-й у своїй плідній дискографії альбом, вкотре розковбасивши усе металевим драйвом. Альбом, назва котрого - відсил до Набокова, звучить агресивно й крикливо, а завершується нетиповою для стилістики всього запису піснею Ecclesiastes - повільною, глибокою, із комп'ютерними модифікаціями голосу та іншими причандалками. 6/10

The Fray - Scars and Stories

archie:  Дивіться, хто повернувся! Всього років три тому вся братва наспівувала "евріон овер май хед, овер май хееееееед", а тепер від Мюнхена й до "дощового Цюріха" розносяться душпастирські пісні про важкі моменти в житті, нелегкий вибір та перемогу добра. 6/10

The Ting Tings - Sounds From Nowheresville

archie:  Ясна річ, не могли ми обійти увагою й один із найважливіших "других альбомів" першої чверті року. Яскраві дебютанти кількарічної давнини, The Ting Tings окопалися в студії ще 2009 року. Тяжка робота над наступником фантастичного дебютника (а про комплекс "другого студійника" знають усі, еге ж?) змусила гурт викинути до смітника цілий готовий альбом і взятися за роботу заново. І треба віддати належне й сказати спасибі перфекціонізму Кейті та Жюля - альбом вийшов не таким безнадійно нудно-попсовим, як спершу це здавалося, а цілком навіть цікавим і з певною перчинкою. Від "мертвого двійника" "Звуків із Заразтутника" лишилася лише непогана танц-композиція Hands, котру можна буде зацінити у делюкс едішн, а на виході вийшла різнобарвне звучання тримає у напрузі й інтересі. Від спокійної, як велична ріка, Silence і до красивої завершальної In Your Life, де своєчасно й гарно звучить скрипка. Словом, приємно здивували Тінги. А так і невиданий Kunst, можливо, з часом буде перероблений і переосмислений. У такому випадку і його будемо раді почути. 8/10

Не кидайте слідкувати за музикою, друзі. Уже зараз є невеличкі нові роботи від MGMT і Justice, розійшлися новими роботами Apollo 440, Air, Enter Shikari і Band of Skulls, а найближче майбутнє обіцяє нам нові роботи від Sleigh Bells, Apparatjik та багатьох-багатьох інших.

Stay tuned!


Стук-стук | Відзначилися: 74

Музичний 2011-й (версія Арчі та Бютреза). ЕР, кліпи та інші цікавинки року


Як порядні блоггери, ми вирішили, що пісень і альбомів нам мало, адже є ще кліпи, ЕР та інші смачняшеньки. Вони - далі.

butrez: EP's

King Krule — King Krule EP

Лучший британский дебют года — Арчи Маршалл, семнадцатилетний житель Лондона уже поменял второй псевдоним, но выпустил только первый релиз  — это аккуратные и очень минималистичные песни с фолк-приемами и спорадическими трюками дабстепа, спеты пронзительным образом; обязательный релиз.

Beach Fossils — What a Pleasure EP

Новая бруклинская музыка; не в пример альбому, эти беззаботные инди-песни звучат гораздо выразительнее — в меру шумно, немного мечтательно, непринужденно, и от того очень органично.

The Flaming Lips & Neon Indian — The Flaming Lips with Neon Indian

Самая необычная коллаборация года — заслуженная и по-прежнему активно функционирующая  группа The Flaming Lips и один из многих чиллвейв-исполнителей, который, в общем выпустил свой второй альбом уже после этого EP; конечно, The Flaming Lips слышно куда больше, у Neon Indian совсем уж вторичная роль, но зато есть фирменная штука The Flaming Lips — ироничные названия песен — Is David Bowie Dying или Do You Want New Wave Or Do You Want The Truth (Part 2).

Padla Bear Outfit — 7’’

Один из многочисленных релизов, выпущенных Арсением и его уже, вроде бы, бывшей  группой в этом году — шумный, мощный и вообще крутой; среди прочего, есть замечательный кавер на «Муммий Тролль».

Dum Dum Girls — He Gets Me High EP

Короткометражный релиз, записанный в туре и в преддверии второго альбома; отягощенная, сумбурная и размашистая музыка — летний поп годичной давности уступает напористому нойз-року; в наличии — шумный и очень девичий кавер на великую песню There is Light That Never Goes Out не менее великой группы The Smiths.

archie: Найкращі EP's 2011 року

The Duke Spirit – Kusama EP

Усе той же якісний гітарний рок, це була гідна прелюдія до класного грядущого альбому. Бі-сайди сильні, перші номери - потрясаючі, із цьогорічного року - найкраща річ, факт.

Philip Selway - Running Blind EP

Чергова робота ударника Радіоголових знову здобрена ліричними гітарами, тихим голосом Філа та новою порцією розумних, справді проникливих пісень. Справила навіть більше враження, ніж минулорічний повноцінний сольник із бородатою родиною на коврі.

Никита Прокопьев - Никита Прокопьев

Не певний, що ЕР носить саме таку назву (самі розумієте - глибоко, глибинно!), але певний щодо його гідного наповлення. Місцями - пафосні, місцями - драматичні музичні замальовки хлопців із глибоко-континентальної Росії підійшли б до трагічного Лермонтовського Маскараду, але й до хіпстерської гулянки також, чому ж ні.

The Killers - (RED) Christmas [EP]

Робота, до певної міри, підсумкова, адже збирає різдвяні сингли Убивць останні років 6, але, разом із тим, не позбавлена й долі приємного відкриття (це я про робо-космічні танцюльки, звісно). Особливо респектно, що хлопці прибутки від випуску віддають на благодійність.

Patrick Stump - Truant Wave EP

Перша сольна "проба пера" голосу Fall Out Boy не відкриває Америку. Хаотичне змішання панк-поп-року, синтпопу, а місцями й аренбі у підсумку зображує такого собі химерного Голема, сирого й непідігнаного під єдиний знаменник. За майже два роки відпустки у Відпадному хлопчиську можна було б і щось цікаве зробити, чесно кажучи.

butrez: Клипы

The Weeknd — The Knowing

Fleet Foxes — The Shrine / An Argument

King Krule — Out Getting Ribs

The Rapture - Sail Away

M83 — Midnight City

archie: Найкращі кліпи 2011 року

St. Vincent - Cruel

Yuksek - On A Train

The Boxer Rebellion - The Runner

The Killers - The Cowboy's Christmas Ball

Radiohead - Lotus Flower

У коментарі, за доброю традицією, запрошуються ваші знахідки - особливі кліпи, обкладинки, пісні, що завгодно - а раптом хтось щось пропустив і матиме приємне відкриття?!


Стук-стук | Відзначилися: 44

Музичний 2011-й (версія Арчі та Бютреза). Увесь рік в одному записі


Найкращі альбоми та пісні

butrez: Подводить итоги в этот раз особенно интересно, потому что первый музыкальной год десятилетия обычно считается очень важным конкретно в рамках десятилетия; время для появления героев нашего времени, необратимая смена трендов, чиллвейв побеждает витч-хаус, все обожают Bon Iver, группа The Strokes выпустила еще один хороший альбом, а Каньэ Уэст снова круче всех; правда, если представить, что произошедшие музыкальные события в этом году повлияют на звуки будущего, то можно добавить всего лишь несколько сакральных слов — ура-ура-ура.

butrez: Лучшие альбомы 2011

10. Youth Lagoon — The Year of Hibernation

Несмотря на досадную историю с ликом, человек под ником Youth Lagoon всё таки выпустил свою пластинку на лейбле. Трепетные и эфемерные песни с потрясающей мелодикой соответствуют названию — это лаконичный дрим-поп, который поначалу звучит немного робко — автор, будто бы, действительно год проспал — и тут проснулся, оглянулся, пришел в себя и решил спеть об этом — вышло замечательно.

9. Destoyer — Kaputt, PJ Harvey — Let England Shake

Два альбома посвящения – Ден Бейар воспевает американскую вальяжность сквозь время, Полли Джин — поет о разрухе в Британии старинной и о Британии современной ; но получается одинаково красиво. Музыка Дестройера это даже не ностальгия, это соображения о том как могло быть —  аккуратные, но очень седативные аранжировки, умеренный бит, женщины на подпевках - самый что ни на есть интеллигентный поп.

Полли, наоборот, словно переживает события, вспоминая о скелетах в шкафу — она поет о войне, о боли, о чувствах — и нет, не просто о том, что ничто не изменилось — отнюдь, стало еще хуже;  а вот в музыкальном плане, кажется, наоборот — только лучше.  

8. Mujuice — Downshifting

Самый важный русский альбом последних лет; десять электро-поп песен удивительной универсальности — это музыка,  грубо говоря, «о всем, что тебя касается» — манифесты юности, удивительно мелодичные и актуальные, лучшая музыка о вечеринках и для вечеринок одновременно, песни понятные всем и каждому — ну ладно, мне так уж точно.

7. Bon Iver — Bon Iver, Bon Iver

На протяжении года, кажется, меньше всего вопросов возникало насчет Джастина Вернона,  более известного под псевдонимом Bon Iver; отбеленный, но словно зарытый R’n’B, пронзительный и тихий соул под акустическую гитару с невероятной эмоциональностью — он поет о грустных вещах грустно, о радостных — еще грустнее, ему удается компонировать фолк-мотивы с какой-то неведомой интимной ритмичностью; самый дивный, но один из самых красивых альбомов года.

6. Wu Lyf — Go Tell Fire to the Mountain

Самые таинственные (и лучшие) представители новой сцены Манчестера; мощная, отягощенная, самая сонорная запись года — дебютный альбом Wu Lyf получился невероятно эффектным; кульминация здесь на каждом трэке, контраст между блаженным аранжировками и порывистым вокалом не может не завораживать, а живые выступления группы превращает эту и без того экспрессивную музыку в ослепительной красоты зрелище.

5. Washed Out — Within and Without, Balam Acab — Wander/Wonder

Два очень схожих (но не похожих) релиза. У обоих — дебютные альбомы; как Washed Out — пионер, да и что уж там — создатель и самый главный исполнитель чиллвейва, так и Balam Acab занимает примерно ту же позицию в витч-хаусе; оба, с выходом этих пластинок, ясно дают понять, что переросли рамки своей среды — домашний чиллвейв Washed Out  теперь звучит отчетливей и окончательно превратился в музыку необычайной красоты;

Balam Acab шумный витч-хаус годичной давности трансформировал в самую деликатную и хрупкую музыку года — теперь, правда, не совсем ясно что дальше — хотя ориентиры примерно понятны.

4. The Weeknd — House of Ballons, Thursday, Echoes of Silence

Выпустив свой первый микстейп еще в марте, канадский человек Абель Тесфайе пообещал выпустить еще два в течении года — и обещания сдержал; сначала все думали, что это вовсе группа, потом оказалось, что это один человек, которому, правда, помогает некое количество людей, и у которого лучший друг и наставник – это Дрейк; за всё это время, он перетерпел множество изменений; стал, простите, андергарунд-звездой, кажется, уже мирового масштаба — теперь он делает ремиксы на Леди Гагу и Флорэнс Уэлш, появляется на новом альбоме того же Дрейка, у него невероятная. критика — и всё это вполне оправданно.

Все три микстейпа, по девять трэков каждый — это лучшая и самая умная музыка года — с его помощью уже не совсем разберешь грани нового R’n’B — в его репертуаре есть сэмплы группы Beach House и, скажем, на значительную пост-панк группы Siouxsie and the Banshees; есть кавер на Майкла Джексона и ремикс на песню Сержа Гинсбурга; тем не менее, все это вспомогательное — если включить любую из его 27 песен, окажется, что она великая — их красота, чувственность и деликатность принадлежат именно The Weeknd, он демонстрирует свои оголенные сантименты совершенно невероятным образом — девушки в его песнях глотают по двадцать таблеток сразу, другие девушки застряли между ожиданием и предвкушением, сам он не всегда понимает что с эти всем делать; его сочинения, правда, ценны не так лирикой, как музыкой — очень-очень красивой музыкой.

3. Real Estate — Days

Второй альбом группы из Нью-Джерси, зарекомендовавшей себя, как лучшие новые люди играющие гитарные песни; в этом году только утвердились в этом звании — ретро-поп теперь менее шумный и небрежный, гитарный звук совсем-совсем мягкий — аранжировки получаются необычайно воодушевленными, эти красивые, немного меланхоличные и мечтательные мелодии пронизаны красивой ностальгией; в стремлении рассказть о своей юности они, в отличии, от других похожих групп делают это немного в иных тонах — беззаботно, небрежно, но очень честно.

2. Panda Bear — Tomboy

Несколько раз изменяв дату релиза, Ноа Леннокс выпустил свой очередной великий альбом; водяной поп вместе с новым дивным фолком, экспериментальный синти-поп рядом с электронным психо-попом — эти футуристические, почти что космические мелодии искрятся, переливаются и парят; получается очень здорово - насыщеная и лучшая электронная музыка в этом году.

1. Fleet Foxes — HelplessnesBlues

Отношения с группой Fleet Foxes у меня очень-очень личные; их первый альбом аккумулировал мою заочную любовь к американскому фолку разных лет, и с того времени, почти три года, я ожидал их второй альбом — и, как принято говорить, ничуть не разочаровался.

Период времени прошедший с момента первого альбома, группу, кажется, только улучшил — мелодичные фолк-песни во весь голос звучат теперь еще превосходнее – насыщенные, но очень аккуратные аранжировки, многоголосые вокальные партии, искусная акустическая гитара и хитросплетенные тексты — приемы примерно те же, только теперь возведены практически в абсолют. Искренность и изящество этих песен восхищало меня на протяжении всего года; это, для меня, самая ожидаемая, и в то же время, самая любимая пластинка — и каждое новое прослушивание только убеждало меня в том, что это — самый важный альбом года.

Еще пять хороших альбомов

Neon Indian — Era Extrana

Memory Tapes — Player Piano

Atlas Sound — Parallax

Bright Eyes — The People’s Key

The Horrors — Skying

archie: Найкращі альбоми 2011 року

1. The Duke Spirit – Bruiser

Раз уже мене звинувачують у "фрілансі" на користь цієї симпатичної ватаги, мушу виправдовувати очікування:-)

В епоху дабстепів та чергової мутації аренбі душа вимагає чогось олдскульного, але, разом із тим, актуального. 2011 року за різнобарвні ряди рокерів говорили The Duke Spirit. Їхня нова робота, сповнена гітарної агресії та магнетичного вокалу Лієли Мосс, одночасно віддає реверанс усім хорошим рокерським традиціям від Моррісона до Кіллс, з іншого - звучить, щонайменше, свіжо серед чартів, потонулих на поствітчхаусах та квазідабстепах. Поряд із коронними хітовими номерами, такими, як Everybody’s Under Your Spell  або Surrender, знайшлося місце й проникливій Northbound. Не дорікнеш альбому ні в драйві, ні в душевності.

2. Radiohead – The King of Limbs

Апологію Радіоголових розпочнемо із того, що музичне обличчя дійсності визначає саме така музика - із серйозною ударною секцією, шаленим ритмом, заданим від перших звуків пісні й підтриманих до останньої. Якщо ж альбому дорікати відсутністю традиційних для гурту сильних гітар, то варто зануритися в дискографію колективу та сольних робіт його учасників. Короткого погляду буде достатньо, аби зрозуміти, що в Короля кронів дійсно глибоке коріння й він не постав нізвідки, а мав серйозне підгрунтя. У чому альбому можна закидати недопрацювання, так це у хронометражі: небувало короткий час звучання навіть породив був чутки про появу незабаром другої частини дубу-альбому, що, правда, так і не стало реальністю. На жаль. А так - вийшла сильна, рівна платівка. Починаючи від суцвіття Bloom і аж до останніх імпульсів Separator альбом тримає в напрузі. Виглядає, як натянута тетива, котра ось-ось має випустити стрілу. Комусь відсутність гіпотетичної стріли найважливіша, інші оцінять альбом за саму напругу. До речі, найважливіший аргумент на користь альбому: почитайте суперечки фанів, і ви побачите, що і близько не визначені пісні-аутсайдери альбому і його найкращий трек. Квітка Лотуса взяла своє легкістю мелодії, Сепаратор - навпаки, своєю неоднорідністю. І це прекрасно. Черговий альбом - черговий виклик для гурту і всієї музики. Haters gonna hate, і в цьому для Радіоголових теж немає нічого нового.

3. GlasvegasEUPHORIC /// HEARTBREAK

Можна довго сперечатися щодо місця альбому в цьогорічній ієрархії - кілька ресурсів, НМЕ в тому числі, виставили новому запису шотландців дуже високу 9-ку, придирка-Пітчфорк - лише 4,1. Проте сила альбому якраз у його суперечностях. Традиційно надривний голос Джеймса Аллана, помножений на пафосність і помпезність запису, не дасть оминути альбом увагою. Точно належать до творчих перемог Скловегасців The World Is Yours, Euphoria, Take My Hand,Shine Like Stars. Уже цього, в принципі, достатньо, аби внести гурт до когорти кращих цього року.

4. Dum Dum GirlsOnly in Dreams

Змішані воєдино гараж і шугейз, нойз і інді дали барвисту, трішки меланхолійну суміш, апофеозом якої постає прекрасна пісня Coming Down. Нелегкими були останні роки для колективу Дум-Дум-Дівчат, однак вони стоїчно сприйняли випробування й випустили дуже гідну роботу.

5. St. VincentStrange Mercy

Чи не найдорогіцінніший діамант у сузір'ї шанованих 4AD, Енні Кларк запам'ятає рік як переможний. Химерний, з надривом, альбом знайшов свого слухача, що особливо цінно для виконавиці поп-сегменту, котра співає "милий хірург, розріж мене". За лірикою альбом точно не загубився б і в кислотній класиці 60х, за музичним, суто барочним, інтер'єром гітарні та синтезаторні партії також не дадуть понудьгувати.

6. Florence+The Machine Ceremonials

Добра половина ідейного заряду Церемоній - дикий і страшнуватий трек Shake It Out. Символічне скидання діабли зі спини, як символ самооновлення, позбавлення від тягара душевного, переслідувало буквально кожну пісню альбому. Можна сміливо сказати, що густі, органно-урочисті переливи вдало гармоніюють із непосидючою натурою місс Уелч, і в підсумку альбом не втрачає ні в пишноті Церемоній, ні у їхній нестримній енергії. "Пир во время чумы", та й годі.

7. Lykke Li – Wounded Rhymes

Романи Юні шведської інді-принцеси Лікке Лі три роки тому стали певним откровенням у світі скандинавської музики, прим'ятому незатійливою гітарщиною та кольористою електронікою. Заживши чимало епігонів та послідовників, Лікке на новому альбомі вказала усім на новий канон: пісні серйозніші, важкіші - як емоційно, так і музично. Не лишилося крихкості й грайливості Dance, Dance, Dance чи Little Bit, зате додалося життєвого досвіду й певної долі скепсису. Альбом тим цікавіший, що показав еволюцію співачки, котру варто зацінити й у її численних каверах та живих переспівах The Big Pink, Kings Of Leon.

8. Foster The People – Torches

Повинно ж цього року хоч щось бути легким? Ось Люди Фостери дійсно легкі, й навіть легші, ніж, скажімо, MGMT часів їхнього дебюту. Альбом містить кілька 100% хітів а ля Pumped Up Kicks, Houdini, Helena Beat, а легенька інді-музика із превалюванням електронного начала дозволяє альбому займати зручну позицію на схрещенні поп- та альтернативи, електронної синтезаторщини та нео-психоделії.

9. I Break HorsesHearts

Шведський жіночий вокал атакує і із шугейзних глибин. Проект Марії Лінден та Фредріка Балька - це атмосферна, насичена музика із вокалом, котрий хвилями виринає із туману тьмяної музики.

10. Big Talk – Big Talk

Інколи важко зрозуміти незавидну долю деяких альбомів. Сайд-проект ударника Кіллерс Ронні Вануччі - цілком зрілий, сильний, драйвовий гітарний рок із чіткою кантрі-спрямованістю. Він абсолютно непогано виглядає навіть у родині проектів Убивць, але, попри це, не знайшов собі місця у різноманітних хіт-парадах. Починається він із сильного бойовичка Katzenjammer, продовжується досить сильними Getaways, Under Water, Hunting Season. Безсумнівно, Вануччі довів свій клас. Хочеться, щоб і слухач зацінив Велику Розмову, адже вона варта значно більшого.

+

Горностай - Воздух свободы

Balam AcabWander/Wonder

Pompeya Tropical

Philip Selway – Running Blind ЕР

The Black Keys - El Camino

butrez: Лучшие песни 2011

Neon Indian — Polish Girl

The Weeknd — The Morning

The Drums — Money

Tune-Yards — Gangsta

Memory Tapes — Wait in the Dark

King Krule — The Noose of Jah City

Iron & Wine — Walking Far From Home

Toro y Moi — New Beat

Still Corners — Endless Summer

John Maus — Believer

Mujuice — Приключения

James Blake — Wilhelms Scream

The Horrors — Wild Eyed

Panda Bear — Slow Motion

Real Estate — It's Real

Washed Out — Soft

Wu Lyf — We Bros

Vivian Girls — The Other Girls

PJ Harvey — The Glorious Land

Youth Lagoon — 17

archie: Найкращі пісні 2011 року

Щоб довести справу до автоматизму й уникнути нальоту снобізмів, традиційно беру пісні суто за своїми ласт-чартами:

Glasvegas Euphoria, Take My Hand

Radiohead Lotus Flower

The Big PinkStay Gold

The Duke SpiritEverybody's Under Your Spell

Florence + The MachineShake It Out

Dum Dum GirlsComing Down

St. VincentCruel

Брюссель Airplane

I Break HorsesHearts

Friendsi'm his girl

Snow PatrolCalled Out In the Dark

YuksekOn a Train

DeVotchKaAll the Sand in all the Sea

Noah and the WhaleTonight's the Kind of Night

The Boxer Rebellion The Runner

Yuck Get Away

St. VincentSurgeon

Oh LandHuman

Balam AcabOh, Why

Big TalkKatzenjammer

+ChildrenCollideJellylegs, котрих, так уже вийшло, я тілько цього року зацінив.


Стук-стук | Відзначилися: 154

Музичний 2011-й. Випуск 12. Грудень (версія Арчі та Бютреза)


butrez: Последний месяц года — как всегда, происходит в составлении итогов, но новая музыка не прекращает появляться даже в такой сакральный момент; например, появляется время упомянуть несправедливо забытые релизы, ну и всегда есть шанс, что случится какой-то великий релиз — как в этот раз.

Читать дальше...

archie: Маю додати наостанок, що ми із месьє butrez недарма форсували грудневий випуск. До кінця року маємо намір оглянути увесь 2011-й - із найкращим, найгіршим, найяскравішим, найзначимішим. У коментарі закликаємо ваші відкриття й закриття, вражаюче недооцінені й переоцінені роботи. Тільки так складемо докупи істинну картину нашого музичного року!

Порівняти із аналогічним періодом минулого року:
- Грудень 2010.

Музичний 2011-й. Місяць за місяцем.
- Випуск 1. Січень.
- Випуск 2. Лютий.
- Випуск 3. Березень.
- Випуск 4. Квітень.
- Випуск 5. Травень.
- Випуск 6. Червень.
- Випуск 7. Липень.
- Випуск 8. Серпень.
- Випуск 9. Вересень.
- Випуск 10. Жовтень.
- Випуск 11. Листопад.


Стук-стук | Відзначилися: 69



Бубуц-гугуце (с)

Archieto.gif

  • Хтось катається інтернетом, немов на швидкісному катері: пафосно та безцільно.
  • Хтось – як на вантажівці, набитій важким крамом: з примусу і по роботі.
  • Хтось – як турист на легковику: по карті, від заправки до заправки.
  • А хтось живе тут, неначе в треллері-причепі: бо справжнього дому нема...

Інтернет радикально змінює психологію взаємин людини з простором і часом. Він привертає увагу до того, що потрібно людині зараз, і, у той же час, є легкодоступним; через це може згаснути інтерес людини до знань і розвитку самостійного мислення. Однак людині життєво необхідні час і спокій, щоб поміркувати про таємниці життя, поступово виростаючи в зрілому пізнанні самого себе й навколишнього світу.

Послання Іоанна Павла II до XXXVI Всесвітнього дня засобів масової комунікації. Ватикан, 2002 р.

"Я вирушив на річку, щоб подивитися на риб, які пропливали мимо, але коли дістався до річки, мені стало так самотньо, що захотілося померти".

No shelter to hide

Мы эмигранты грустной страны


Last.FM Milestones
100000th track: (16 Feb 2013)
Justice - Genesis
13452679.jpg
Generated on 27 Feb 2013
Get yours here

Опрос

Найкращий Остап Бендер в історії кінематографу - це...


Мої музичні преференції

У цих давніх записах я написав коротенько про свої улюблені музичні групи та про те, за що я їх люблю.



Опрос

Брям пум пам тум пам???



Зараз в студії


онлайн


Що тут ховається:

Прийшли на вогник

free counters


ПРЕФЕРЕНЦІЇ


Пра Гарфільда:)


УВАГА!


Чти! Бди!! Кланяйся!!!

1. Это Интернет, тут могут послать нахуй.

2. Выбор есть. Не нравится, не читай.

3. Трёшь и банишь, значит пидарас.

4. Аноним хуже пидараса.

5. Будь готов, что всё, что ты написал в Интернете, может стать достоянием общественности. И не пизди, если станет.

6. Всё, что вы напишете, на самом деле уже давно является бояном.

7. Общаясь виртуально, будь готов к реальному общению с теми же людьми. Тот, кто замыкается в виртуале — хуже анонима. Не скрывай лицо за аватаром. Всё равно найдут, если захотят.

8. Прежде чем спросить людей, спроси у поисковой системы.

9. Прежде чем лезть в сетевую дискуссию, подумай, в курсе ли ты вообще.

10. Спиздил — ставь копирайт. Не знаешь чьё — не пости. Не поставил — пидарас.

11. Не трави, и не травим будешь.

12. Не парься! Не всё, что происходит в интернете, тебя касается.

13. Однажды попавшее в интернет остаётся в интернете навсегда.

Підпис:

Великий Анонімус

Якщо сталося неприємне, вам сюди.


КП


Щоб зеленіло))


Громадянська позиція


Гов ту сінема


ОБОЗ.ua