It reminds me of the song I sing

When there's nothing left to say


Музыка : Ті хто відают (Кузя, Мох) - Гасити вугле  

Музичний 2011-й. Випуск 6. Червень (версія Арчі та Бютреза)


Дощ змінюється спекою, гроза поступається місцем сонячному удару й навпаки. Словом, наше літо, да. Тож ми із месьє Бютрезом готуємо до вашої уваги огляд спекотний і з присмаком млосної сієсти - тут будуть альбоми, котрі порвуть вам вуха або ж змусять захоплено годину сидіти в шанобливій незі. Словом, літом новинок небагато, але всі якісь особливі й, можливо, навіть незабутні.

Wu Lyf Go Tell Fire To The Mountain

Бютрез: Мистифицирования и спекуляции вокруг лучшей новой группы из Манчестера не растворились даже после выхода дебютного альбома; и это абсолютно никак не нивелирует важность этой невероятной пластинки.

Поначалу кажется, что это некая пародия на современные веяния, начиная витч-хаусом и заканчивая новым скандинавским попом, но когда начинаешь понимать, что это всерьез — становится еще лучше.

Вокалист интонирует, как Леонид Федоров в самых своих эмоциональных песнях, только еще напористей  — он поет с надрывом, почти до крайностей, но звучит это очень убедительно; блаженные аранжировки выглядят немного отрешенно, но даже срываясь в крик и нагнетая атмосферу, группа пытается эпатировать еще вычурнее; по-моему,  получается вполне успешно. 9/10

PompeyaTropical

Бютрез: Образцово сделанный инди-поп — красивые, мелодичные, почти наивные летние песни с размеренными интонациями и с невероятным внешним спокойствием; выглядит всё это как самый настоящий дрим-поп, только более насыщенно и совсем не по-русски — аранжировки здесь очень вежливые и даже самые энергичные песни звучат вовсе не напористо, а весьма деликатно. 7/10

Арчі: Альбом цей, так вийшло, я закинув у плеєр ще в останній день весни, і періодично поновлюю його в пам'яті, тягаю в плеєрі. Росіяни Помпея нарешті випустили повноцінну стилістично та ідейно сформовану платівку - від назви, котра акуратно підкреслює розмірено-екзотичне їхнє звучання, і до дещо освіжених давніх речей типу Cheneese. Альбом однозначно видасться вам ніжним і свіжим, що - такі да - корисно для наших літніх днин. 8/10

Ben SolleeInclusions

Бютрез: Неспешный, а иногда и мягкий акустический фолк в исполнении Бена напоминает о ранних записях Destroyer, только звучит еще более тенденциозно. Как и на первом альбоме, виолончель здесь основной инструмент, а Бен, практически не повышая голоса и благодаря коренным кантри-приемами,  компонирует свои самые торжественные песни красивой меланхолией, в конце концов, выдавая уникальный в своем роде оммаж блюграссу. 7/10

ManicureGrow Up

Бютрез: На своем первом альбоме московская группа Manicure играла забавный, но до боли типичный новый пост-панк. Теперь, спустя два года, немного обновив состав участников, Manicure выпустили свой второй альбом и с весьма характерным названиям — Grow Up.

В случае Manicure, пресловутый grow up, скорее, имеет место быть только отчасти  — они заиграли лучше, но всё о том же. Мощный, импульсивный, иногда даже синтетический пост-панк, хоть и с оговорками, но сыгранный захватывающе разнообразно; теперь, правда, больше похожий на группу Interpol, чем, собственно, на The Cure. 7/10

Okkervil River I Am Very Far

Бютрез: Незаурядная фолк-группа родом из Техаса, ранее выпускавшая исключительно концептуальные альбомы, решила, что пора прекратить и выпустила свой первый сепаратный альбом; но, в сущности, ничего нового не сказала.

Некогда бесхитростные кантри-аранжировки окончательно превратились в изящные фолк-песни, всё звучит очень невесомо, и эта невероятная эфирность, по-моему, выглядит очень оправданно. 7/10

John MausWe Must Become The Pitiless Censors Of Ourselves

Бютрез: Самый главный соратник, а в чем-то и конкурент Ариэля Пинка, Джон Маус выпустил свой третий публичный альбом — и, вроде бы, никогда не был настолько близко к мейнстриму.

Лоу-фай здесь не столько жанр, сколько отождествление прогрессивной поп-музыки — Маус утилизирует винтажные синтетические приемы , при этом весь этот призрачный поп звучит очень современно, несмотря на многочисленные отсылки к 80м, начиная томными гармониями и заканчивая туманным эхо.

Неподдельная летняя меланхолия здесь скорее тревожная, чем безмятежная, тексты отнюдь не ироничные, как у Пинка, а скорее экзистенциально-претенциозные; это чрезвычайно патетичный альбом, на котором доброкачественные поп-хиты чередуются с авантажными психоделик-зарисовками из 80х. 8/10

Wild PalmsUntil Spring

Бютрез: Дебютный лонгплей молодой британской гитарной группы Wild Palms остался незамеченным, наверное, из-за своей излишней очевидности; это буквальный инди-рок с британским акцентом, сыгранный как пост-бритпоп в духе Travis и звучащий почти как группа The Vaccines, только гораздо изобретательнее. 6/10

Kaiser ChiefsThe Future is Medieval

Бютрез: Хайп вокруг нового альбома Kaiser Chiefs, в конце концов, затмил музыкальную составляющую альбома; новаторский прием группы, когда слушатель из 20 трэков должен выбрать ровно половину, составить обложку из предложенных элементов и, при этом, выложив свою версию альбома на сайт группы, при определенных обстоятельств может еще заработать — выглядит весьма занимательно.

Когда спустя десять дней, группа обнародовала свою, официальную версию альбома, опасения насчет посредственности альбома только подтвердились. Концертный рок теперь еще более пресный, заурядные электронные трэки чередуются с нелепыми акустическими балладами, а задор, основный козырь былых Кайзер Чифс, превратился в несостоятельную претенциозность. 5/10

Арчі: Ми постійно чекаємо чогось нового від давно випробуваних, знаних музикантів. Проте інколи хочеться навпаки - щоб цього нового не було й група продовжувала сіпати за ті самі, такі улюблені й перевірені струнки. Я розумію, чому КЧ взялися за новаторства у продакшні та промоушені: Радіохед та Мьюз навчили нас, що інтернет дає незрівнянні можливості постпостмодерної гри, а слухачеві інколи більше до душі гра, концепція, ніж справді хороша музика. Тож альбом, у котрому не трапилося прориву музичного, група продала по-новому - із цими всіма фанатськими виборами, різними обкладинками (привіт, Аркадовогонь!) та іншими свистілками-перділками. На ділі ж - спасибі, що не регрес. Група злабала повноцінно свій альбом, із якого найбільше сподобалися Back In December, Little Shocks та Things Change. Це не щось радикально нове, і до Лютого натовпу середини 2000х за рівнем далеко. 6,5/10

Bon IverBon Iver, Bon Iver

Бютрез: Опустошенность и фатальная отчаянность, спровоцировавшие Джастина Вернона четыре года назад временно переехать зимой в хижину на окраине леса и записать дебютный альбом, на втором альбоме сменились невероятной чувственностью; он поет теперь еще более искренне, практически шепчет, буквально дает понять, что даже став известным, он по-прежнему отождествляет собой аутентичность.

Мотивы его песен не изменились — он поет о грусти, как о чувстве перманентном, чувстве, превращающемуся в рутину, от которого нельзя скрыться; поэтому и духовые, и струнные, всего лишь вспомогательные факторы на фоне акустической гитары.

Бон Ивер пытается играть фолк, как соул, а соул, как зарытый R’n’B; некоторыми моментами, кажется, что это как будто некролог самому себе, сопровождение собственной похоронной процессии, но Джастин не заигрывается, сочиняя жизнеутверждающие песни одинаково убедительно; в этом и главный апофеоз этой пластинки – грусть здесь совсем близко с радостью, грандиозность уживается с лаконичностью, а красота здесь — просто красота. 9/10

Limp Bizkit - Gold Cobra

Арчі: При словах Лімп Бізкіт мимоволі згадується десятирічна давнина - булькаючий, на грані бруталу, Бойлер, потужний гітарний ряд із вирвивуховими басами, ударні, котрі з-за металічного скреготу чуються не інакше, як автоматними чергами...

Все це виринає із Золотої Кобри, нагадуючи про найкращі часи колись провідної метал-банди. Цьому альбому до статусу визначного зовсім недалеко; якщо й віддаляє його щось від Глазурованих хот-догів, так це певна одноманість й відсутність відчуття чогось нового. Проте, погодьтеся, навіть у тисячний раз переслуховуючи улюблені речі 10-12-річної давнини, ми вже ніколи не матимемо того відчуття откровення, тієї неприхованої заворожуючої агресії, як коли слухали вперше. Тож із цим, мабуть, доведеться змиритися. Зате купа переваг у групи, учасники котрої пройшли разом і вогонь, і воду, і мідні труби - вони вже пересварилися за все, що могли, та й перепробували уже все, напевно. У підсумку альбом отримав такі непередбачувані та до кінця різкі речі, як 90.2.10 або Shark Attack. 8/10

Blondie - Panic Of Girls

Арчі: Блонді привчили, що вони й на старості літ не відбувають номер - їхні нові альбоми час від часу породжують цілком собі сильні й самобутні речі на кшталт Марії та ще добрих десятка менш розкручених, але справді гарних пісень. У цьому альбомі на такий статус витягують What I Heard або D-Day. І хоча альбом найкращим у них не стане, приємне відчуття "живкурилка" і радує, що гурт не стоїть на місці й не почиває на лаврах, як багато-багато інших. 6/10

Ray Manzarek & Roy Rogers - Translucent Blues

Арчі: Приблюзований альбом Дорзівських легенд належить до когорти речей зрілих майстрів, які дійсно варті уваги, проте йдуть в тінь поруч із історичною величчю своїх творців (у список додав би Планта та Макку - мінімум). Хороший, дотепний приблюзований рок із впізнаваними, любими з дитинства клавішними дійсно вартий уваги. 6/10

Брати Гадюкіни - Я вернувся домів

Арчі: Ну, а що стосується платівки, що найбільше мені доставила за звітний період, то це, ясна річ, "гадюкінський" триб'ют. Не треба пояснювати, наскільки глибоко у нашій йобаній ментальності сидить усе те, про що колись зі сцени примовляв Кузя, не треба пояснювати, наскільки far away зараз ми від тих доленосних і обнадійливих часів 20-15-річної давнини. Але все згадалося й виринуло з пам'яті на диво швидко, а головне, що потрібно для повноцінного триб'юту, - творчі переробки спадку Гадів, - вийшли настільки вдалими, що спробуй-розберися, котра ж була найкращою. Тут вам і 117-тка від Димної, перетворена у справжнє металеве диво, тут і прекрасний жестнячок від Перкалаби і Ляпісів (не ввійшло у альбом, тож юзаємо лоуякісний лів), і справді душевні речі від ВВ та Пікардійців, і академічні ОЕ, і раста-Вйо, і ідейні Внизи... Словом, усе на всі смаки. 10/10 за занурення в епоху.

Ті хто відают (Кузя, Мох) - Мовленнєк

Арчі: Найважча ж річ - ось вона: посмертна робота Кузі, справжня магія, окована в цифру. Річ, важка настільки, що я радив би не промовляти ті тексти вголос - авось, ну ви розумієте... Річ дуже сильна, з внутрішньою напругою і неймовірною енергією, що виринає із потойбічного дабу, від якого холодіє в жилах. Єдине - та відірвати б яйця тому гідроцефалу, котрий зафорсив на Ласти неправильний тег альбому. А так - один з головних претендентів на запис року. Оцінки ставити не буду, ібо гріх. Слухайте холодним обережно.

На цьому з оглядом покінчено. Маєте шо сказати? Кажіть у каменти. Ми безбожно проїбали вартісний реліз? Так не мовчіть, натикайте нас носом, авось справді ще маєм чим вуха порадувати. Вам спекотно? Мені, ццуко, так.


Стук-стук | Відзначилися: 74



Бубуц-гугуце (с)

Archieto.gif

  • Хтось катається інтернетом, немов на швидкісному катері: пафосно та безцільно.
  • Хтось – як на вантажівці, набитій важким крамом: з примусу і по роботі.
  • Хтось – як турист на легковику: по карті, від заправки до заправки.
  • А хтось живе тут, неначе в треллері-причепі: бо справжнього дому нема...

Інтернет радикально змінює психологію взаємин людини з простором і часом. Він привертає увагу до того, що потрібно людині зараз, і, у той же час, є легкодоступним; через це може згаснути інтерес людини до знань і розвитку самостійного мислення. Однак людині життєво необхідні час і спокій, щоб поміркувати про таємниці життя, поступово виростаючи в зрілому пізнанні самого себе й навколишнього світу.

Послання Іоанна Павла II до XXXVI Всесвітнього дня засобів масової комунікації. Ватикан, 2002 р.

"Я вирушив на річку, щоб подивитися на риб, які пропливали мимо, але коли дістався до річки, мені стало так самотньо, що захотілося померти".

No shelter to hide

Мы эмигранты грустной страны


Last.FM Milestones
100000th track: (16 Feb 2013)
Justice - Genesis
13452679.jpg
Generated on 27 Feb 2013
Get yours here

Опрос

Найкращий Остап Бендер в історії кінематографу - це...


Мої музичні преференції

У цих давніх записах я написав коротенько про свої улюблені музичні групи та про те, за що я їх люблю.



Опрос

Брям пум пам тум пам???



Зараз в студії


онлайн


Що тут ховається:

Прийшли на вогник

free counters


ПРЕФЕРЕНЦІЇ


Пра Гарфільда:)


УВАГА!


Чти! Бди!! Кланяйся!!!

1. Это Интернет, тут могут послать нахуй.

2. Выбор есть. Не нравится, не читай.

3. Трёшь и банишь, значит пидарас.

4. Аноним хуже пидараса.

5. Будь готов, что всё, что ты написал в Интернете, может стать достоянием общественности. И не пизди, если станет.

6. Всё, что вы напишете, на самом деле уже давно является бояном.

7. Общаясь виртуально, будь готов к реальному общению с теми же людьми. Тот, кто замыкается в виртуале — хуже анонима. Не скрывай лицо за аватаром. Всё равно найдут, если захотят.

8. Прежде чем спросить людей, спроси у поисковой системы.

9. Прежде чем лезть в сетевую дискуссию, подумай, в курсе ли ты вообще.

10. Спиздил — ставь копирайт. Не знаешь чьё — не пости. Не поставил — пидарас.

11. Не трави, и не травим будешь.

12. Не парься! Не всё, что происходит в интернете, тебя касается.

13. Однажды попавшее в интернет остаётся в интернете навсегда.

Підпис:

Великий Анонімус

Якщо сталося неприємне, вам сюди.


КП


Щоб зеленіло))


Громадянська позиція


Гов ту сінема


ОБОЗ.ua